Головний тренер юнацької збірної України (U-19) Дмитро Михайленко розібрав можливий трансфер українського захисника турецького «Трабзонспора» Арсенія Батагова до англійського «Борнмута», розповів про юність цього футболіста та розібрав його сильні сторони.
— Дмитре Станіславовичу, зараз Батагову 23 роки й він має вигляд досить брутального молодика. Коли ж ви його покликали до головної команди «Дніпра-1», яким був на той момент мало кому відомий та ще безбородий Арсеній?
— Сєня сам по собі дуже скромний хлопчина, але його людські якості на дуже високому рівні. Я б ось з чого розпочав. Ніби й коротка та не ігрова характеристика, але, повірте, вона багато про що свідчить.
Якщо ми говоримо про його професійний профайл, то він з юних літ виділявся розкішною передачею, яку міг виконати однаково якісно як на довгу, так і на середню й коротку дистанції. В нього також завжди були пристойні габарити, й він гарно почувався у боротьбі, в моментах, коли потрібно було поборотись за м’яч. І він завжди виділявся футбольним інтелектом.
Єдиний момент, нам здавалося, що в 16 років йому трошки не вистачало динаміки, рухомості, але ми, не роздумуючи, перевели його з юнацької команди (U-19) до дорослої, бо одразу було видно його потенціал. Разом з Батаговим ми також підтягнули до «Дніпра-1» Рубчинського. Обидва поїхали на збори з головною командою, й Арсеній добре себе проявив, одразу був «впорядє» і нав’язав конкуренцію. До того ж виявилося, що він ще й швидкий — це ми побачили по тестах.
— Доросліші гравці як прийняли в команді нахабного, у хорошому розумінні цього слова, юнака?
— Він швидко влився в колектив. З адаптацією не було ніяких проблем. Прийняли його добре, бо в Арсенія характер хороший. У «Дніпро-1» Батагов не бикував і не «возбухав». (Посміхається). А такі молоді хлопці всім подобаються, і всі йому хотіли лише допомогти у розвитку.
— Арсеній від початку кар’єри грав центрального оборонця?
— Ні, спершу він був опорником. Та коли він почав викликатись до «молодіжки», то ми якось поговорили з Русланом Ротанем, порадились і зрозуміли, що Батагову краще буде грати центрального захисника, а не опорника. Власне, і за «молодіжку», і за «Дніпро-1», коли команда виступала вже в УПЛ, він грав центрбека.
Знову ж таки, в нього для центрального були всі необхідні скіли: зріст, вміння боротися, короткий та довгий паси він завжди віддавав добре. Так, спершу було не без помилок, але це нормальна історія, коли гравцю 18−19 років.
— Лобановський завжди тримав в команді бодай одного рудого гравця. На фарт, зізнався Валерій Васильович. А ви раптом не через колір волосся його також запримітили?
— Та ні, нісенітниці це все. (Сміється). Та і я б не сказав, що Сєня от прям рудий.
— Зміг би Батагов так само стрімко спрогресувати, як у «Трабзонспорі», в якійсь з команд УПЛ, тій же «Зорі», до прикладу?
— Та про що ви говорите, звісно, що ні. Шкода, але зараз в УПЛ молодь не може стрімко прогресувати… І це — величезна проблема. Ми не знаємо справжній рівень молодих гравців, навіть юнаків Динамо, яке грає в єврокубках, бо середовище, наш чемпіонат, його рівень, дуже сильно просів. Не може зараз УПЛ дати можливість молодим гравцям вийти на якісний рівень.
Щоб зрозуміти справжній потенціал того чи іншого молодого гравця, його потрібно кидати у конкурентне середовище. От Сєня потрапив до турецької Суперліги, швидко там адаптувався і в нього пішло. Весь цей галас довкола Батагова не просто так, значить, він вже переріс рівень турецької Суперліги, і наступним логічним кроком має бути переїзд до команди з топ-5 європейських чемпіонатів.
В Україні є чимало талановитих хлопців, які відверто застоялись на місці, і їм сумно вже, бо немає тиску. Ні з боку фанів, ні з боку журналістів, ні з боку клубу. І вони просто пливуть течією, просто заробляють гроші, просто грають у футбол… Саме переїзд до турецької Суперліги дав змогу Батагову спрогресувати та вийти на новий, значно якісніший рівень.
— До Батагова нібито придивлялась «Бенфіка», але сам Моурінью спростував всі ці чутки. Входив Арсеній до сфери інтересів римського «Лаціо», знову ж таки, на рівні новин в італійських ЗМІ. Зараз його хоче придбати англійський «Борнмут». Тут, здається, все по-серйозному. Який чемпіонат, на вашу думку, Батагову більше підійде — Серія А чи АПЛ?
— Якщо ми говоримо про фінансову сторону питання — однозначно АПЛ. Та й, зрештою, не лише фінансово, бо якщо Батагов все ж потрапить до «Борнмута», матиме змогу попрацювати з Андоні Іраолою, а це тренер, в якого гравці прогресують. За прикладом ходити далеко не потрібно — Ілля Забарний. І не тільки він. Але сама по собі АПЛ — складна ліга.
Стилістично, як на мене, Серія А Батагову підійшла б більше. Там йому було б простіше адаптуватися.
— Чому?
— Бо більшість команд в Італії грають в п’ять захисників — ідеальна схема для Сєні. Однак, з Серії А в АПЛ досить просто перейти, якщо є пропозиція, а от у зворотному напрямку — не дуже.
— «Трабзонспор» хоче за Батагова 30 мільйонів євро і ні євроцентом менше. Чи не забагато, не відлякає така ціна той же «Борнмут»?
— Для клубу АПЛ, навіть рівня «Борнмута», 30 мільйонів євро — цілком підйомна ціна, середній чек, а от для Серії А, того ж «Лаціо», думаю, це забагато. Трансфер Батагова до «Борнмута», якщо ми говоримо про гроші, цілком реальний. І, знову ж таки, у цьому англійському клубі гарну згадку по собі лишив Забарний.
— Батагова англійські ЗМІ вже називають другим Забарним. Ви з таким порівнянням погоджуєтесь?
— У Забарного, коли він переходив до «Борнмута», був кращий поул-позишн і базовий потенціал. У Батагова ж всі його скіли ще не до кінця розкриті, ми не знаємо його справжньої межі, бо не бачили його у грі на рівні АПЛ. А щодо порівняння Забарного і Батагова, то вони різнопланові гравці, хоч і грають на одній позиції. Різний функціонал.
— В чому між ними відмінність?
— Найперше, пригадаймо, що Забарний завжди, з дитинства, був захисником. Він не міняв амплуа, а Батагов перекваліфікувався з півзахисника в оборонця. Так, в ранньому віці, але! Ілля з 18−19 років вже демонстрував максимально надійну гру — чим і виділявся, а Сєня втратив певний час в юності, коли змінював ігрову позицію, він не настільки надійний інколи.
Ще один момент — антропометрія. Забарний в 18 вже був розвинений, а зараз взагалі став величезним, справжньою горою м’язів, машиною, атлетом. Натомість Батагов не так стрімко дорослішав.
Головна відмінність між Забарним і Батаговим — надійність в оборонних діях. Якщо ми говоримо про суто гру в захисті, без м’яча, то в цьому компоненті Ілля сильніший за Сєню, поки що.
— В чому Батагов вже майстер, яка його найсильніша сторона?
— Гра з м’ячем і той спокій, з яким він грає. По-друге, у нього класна якість передач — середніх та на дальню дистанцію. І по-третє, у Батагова все добре з фізикою. Не часто у захисників всі ці три компоненти збігаються, тому і є інтерес до Сєні, бо такими скілами далеко не кожен навіть якісний бек може похизуватися.
— Над чим Арсенію ще варто попахати, який компонент у грі покращити?
— Йому потрібно покращити кожен ігровий компонент, але трошки. (Посміхається). Треба покращити увагу, концентрацію, бо це максимально важливий компонент для захисника.
— Як думаєте, Ребров викличе Батагова на поєдинки плейоф до ЧС-2026, чи при живих-здорових Забарному та Матвієнку Арсенію поки рано думати про головну команду країни?
— Плейоф — не час для експериментів. Є вже зіграна пара Забарний — Матвієнко, тому… Не знаю, чесно. Особисто мені б хотілося, щоб Батагов отримав виклик до збірної, власне, він вже його мав, але не зумів приїхати й дебютувати, бо травмувався.
До матчу зі Швецією ще дуже багато часу, фактично два місяці, і, можливо, Станіславович і викличе Батагова, побачимо… Знову ж таки, а раптом вже завтра Сєня перейде до «Борнмута» й почне грати в АПЛ, то до березня ще матиме шанс себе зарекомендувати, хоча його потенціал і так Реброву відмінно відомий. Поживемо — побачимо, як воно буде.
— Наскільки Батагов розкрив свій талант?
— Не на повну — це точно. Я б відповів на це питання, не поставивши оцінку, а у відсотках. Сєня, як на мене, розкрився нині десь на 60 відсотків максимум. Він ще буде додавати. Батагов лише на підході до свого прайму, а потенціал у нього прекрасний. Якщо він перейде до «Борнмута» і буде грати там так само стабільно, як Миколенко в Евертоні, має стати дуже сильним центрбеком.
— Чого ми йому і побажаємо.
— Звісно. Давайте трішки почекаємо, чим вся ця історія з трансфером до «Борнмута» завершиться. Та, знаєте, я впевнений, що якщо не зараз, то в наступному сезоні Батагов точно перейде до якоїсь команди з топ-5 чемпіонатів Європи.
Віктор Глухенький