Колишній головний тренер «Металіста», «Дніпра-1» та «Чорноморця» Олександр Кучер поділився своїми думками про перехід відомого українського півзахисника Тараса Степаненка до ковалівського «Колоса».
— Вважаю, що це дуже непоганий крок. Тарас — гравець із величезним досвідом виступів на найвищому рівні за збірну України та «Шахтар». Своїм класом він безперечно зможе допомогти новій команді. До того ж йому дуже хотілося повернутися в Україну. Ковалівка знаходиться під Києвом, його родина зараз також живе у столиці. В емоційному плані це дуже хороший варіант для нього.
— В Україні вікові футболісти часто скаржаться, що їх зарано «списують» і не довіряють. «Колос», по суті, діє всупереч цим стереотипам. Чи може 36-річний гравець із таким колосальним досвідом стати реальним підсиленням для команди Руслана Костишина в ігровому плані?
— Звичайно, може. Він здатний багато підказати партнерам. Хоча в «Колосі» не така вже й молода команда, клас та великий досвід Степаненка стануть у пригоді. Він допоможе і в роздягальні, і безпосередньо на полі. Ми добре знаємо Тараса: це максимально самовідданий футболіст, який завжди б’ється до кінця і готовий віддати останні сили заради перемоги.
— Ваша історія дещо схожа: ви також після «Шахтаря» переїхали до Туреччини, де виступали за «Кайсеріспор», а згодом повернулися в Україну, граючи за «Карпати». З огляду на ваш досвід розумієте, чому Тарас не затримався в турецькому чемпіонаті?
— Мені важко сказати напевно, адже я не надто пильно стежив за його виступами в «Еюпспорі». Наскільки пам’ятаю, після його переходу були і травми, і зміна тренера. Зазвичай такі фактори накладаються один на одного: новий тренер міг просто не бачити його у своєму складі. Тож можу лише здогадуватися про причини. Але в чому я впевнений — він віддаватиметься грі на всі сто відсотків, а його досвід точно стане великим плюсом для роздягальні «Колоса».
— Цього року ветеран «Динамо» Андрій Ярмоленко завершує кар’єру. Чи можна очікувати, що цей період у «Колосі» стане останнім і для Тараса у професійному футболі?
— Не можу відповісти за нього. Це треба питати безпосередньо у Тараса — скільки в нього ще залишилося сил та бажання грати.
— Однак, враховуючи його репутацію професіонала, який повністю занурений у процес, за умови міцного здоров’я він міг би пограти ще кілька років?
— Думаю, так, чому б і ні. Він допомагатиме команді за будь-яких умов. Тарас — гарна та порядна людина, яка завжди робить усе від неї залежне. Якщо в нього буде все в порядку зі здоров’ям та бажанням, то чому б і далі не продовжувати грати?
— І наостанок, суто теоретичне питання: чи вірите ви, що Степаненко ще зіграє за національну збірну України?
— Важко відповісти однозначно. Це залежить насамперед від головного тренера та від того рівня гри, який Тарас демонструватиме на полі. Якщо його навички знадобляться тренерському штабу збірної, його неодмінно викличуть. Усе в його руках та ногах.
— Але такий варіант реальний, якщо він матиме стабільну ігрову практику в «Колосі»?
— Звичайно, у футболі все можливо. З часом дедалі частіше переконуєшся в цьому.
Владислав Лютостанський