«Захоплююся Луніним. Це ж треба мати таке терпіння та віру в себе...», — український тренер

Колишній тренер воротарів ДЮФШ «Динамо» і ПФК «Олександрія» В’ячеслав Богодєлов проаналізував гру українського воротаря мадридського «Реалу» Андрія Луніна у матчі 29-го туру чемпіонату Іспанії з «Атлетіко» (3:2).

— В’ячеславе Павловичу, як оціните виступ Андрія Луніна?

— Щиро кажучи, я захоплююся Андрієм. Це треба мати таке терпіння та віру в себе, щоб, сидячи за спиною великого голкіпера Тібо Куртуа, бути завжди готовим.

Я сам більшу частину своєї кар’єри був другим воротарем. Це дуже важко. Ти не знаєш, у який момент можеш вийти, немає того ігрового тонусу, тебе дуже пригнічує відсутність практики. Він навіть втратив місце у національній збірній. Однак людина виходить та грає на високому рівні.

Ми з Андрієм особисто не знайомі, але я за ним спостерігаю, і мені дуже подобається його підхід до життя. Людина хоче того, що сама собі придумала, і досягає.

Тільки хочу побажати нашим молодим гравцям, аби вони дивилися на цей шлях й розуміли, що футбол — це терпіти, працювати й чекати. Не одразу будуть великі гроші, контракти й слава.

— Що скажете стосовно сейвів Луніна? У яких моментах він справді виручив?

— Виручив у першому таймі за рахунку 0:0, коли гравець «Атлетіко» бив з приблизно 11 метрів. Це був дуже важливий сейв. Наприкінці гри за рахунку 3:2 також двічі дуже якісно зробив свою роботу, вгамував цю навалу та довів матч до перемоги.

— А з приводу пропущених голів? Чи є у них провина Луніна?

— Перший м’яч дуже важко було відбити, бо він вилетів зі скупчення гравців. Плюс досить близька відстань.

У моменті з другим голом людина влучила здорово. Однак перед цим Лунін вибив м’яч в аут, намагаючись віддати передачу на Арду Гюлера. Відбулося вкидання, пара передач і цей хлопчина пробив у «дев’ятку». Якби зберіг м’яч, то, можливо, голу б і не було. Це теж могло вплинути на моральний стан воротаря, але він зараз, мені здається, «залізний». А так якоїсь провини я не можу знайти.

Мені загалом сподобався настрій, план на гру й поведінка. Не було розгубленості, якоїсь нервовості. Ми побачили чітко виконану роботу, на мій погляд.

— Чи правильно вчинив головний тренер національної збірної України Сергій Ребров, що не викликав Луніна на плей-оф відбору до чемпіонату світу 2026 року?

— Це лише підкреслює, наскільки людина морально витривала. Навіть невиклик до збірної не вплинув на нього. Два роки тому він вже замінив Куртуа, допоміг «Реалу» пройти «Манчестер Сіті» й виграти той турнір.

Я розумію, який тиск на нього чиниться щодня. Напевно, і преса, і оточення питають: «Чого ти тут сидиш?». Чув багато думок, мовляв, треба йти грати, життя спливає. Однак куди йти? Він перебуває в одному з найкращих клубів світу. Йти у якусь «Жирону» чи «Ов’єдо» — для чого? Щоб знову повернутися туди, де був? Лунін твердо стоїть на своєму, і його праця показує, що він правий.

— Невже збірна України зараз настільки потужна, що може відмовитися від послуг капітана «Реалу»?

— Це вирішує головний тренер. Його вибір та відповідальність. Я не знаю.

Наша воротарська ланка, здається, найпотужніша в збірній. Лунін, Анатолій Трубін, Дмитро Різник — машини.

Чи могли ми колись уявити, що українець буде капітаном «Реалу»? Це історична подія й знову нагадування про нашу країну — ми існуємо та ведемо нелегку боротьбу. Він робить це не лише для себе, а й для нас.

Дмитро Вєнков