Віталій Миколенко: «Ганьба, ганьба. Нема чого аналізувати»

Захисник збірної України Віталій Миколенко прокоментував поразку від збірної Швеції (1:3) у вчорашньому матчі півфіналу плей-оф кваліфікації ЧС-2026.

— Ганьба, ганьба. Нема чого аналізувати. У таких матчах, виграються вони, програються чи завершуються внічию, усе залежить від характеру. У нас цього не було. Я не можу пояснити, чому. Я не скажу, що грали погано, не скажу, що щось було зовсім по-іншому, але ми були другими.

— Були надії, що в другому таймі команда вийде й покаже справжній бій, а вийшло так, що реально були моменти, коли ще 2−3 могли пропустити.

— Ми грали не проти легкої команди. Вони готувалися до нас і розуміли, що якщо заб’ють другий швидкий м’яч, то гра майже закінчиться. Їм було легше в обороні, бо в них високі, атлетичні гравці, які дуже добре грають у штрафному майданчику. У них це все дуже добре вийшло. Я бажаю їм удачі надалі.

— Не вистачає, можливо, характеру? Занадто молода збірна?

— Звісно, я з вами згоден, що відбувається зміна поколінь. Але рік тому в нас були матчі з Бельгією, коли були Ярмоленко, Степаненко. Вони були лідерами. Коли ти десь не добігаєш навіть на тренуванні, ти розумієш, що цей погляд уже на тобі. Ти не міг цього допустити — щоб хтось не добіг. Людина подивиться, і все зрозуміло.

Зараз, на жаль, таких футболістів немає. Я, зокрема, теж росту й хочу бути таким самим лідером, але через вік, через досвід — не можу так само. Це не так легко — бути таким лідером. І щоб тебе так сприймали, це потрібно заслужити. Це важко.

Але я згоден, що зміна поколінь затягнулася. У нас дуже молода команда. Важко.

— На запитання про головного тренера та можливі зміни Миколенко відповів:

— Краще запитайте в нього про контракт і подальші плани. Моє завдання — приїжджати сюди й віддаватися на 100%. Хто буде тренером — мені байдуже. Моє завдання — приїжджати сюди й щодня віддаватися. Це зараз сказав тренер, це сказав президент УАФ — що щодня ти маєш віддавати всього себе цій збірній.

— Такі слова прозвучали так, що відчувається певна байдужість — ніби не всі до кінця віддаються.

— У нас трохи інший менталітет, немає такого шуму в роздягальні, як у Європі. Щоб був цей шум, емоції. Ми трохи інші, це треба розуміти. Але байдужості точно в жодного гравця немає — це я можу сказати на 1000%.

Олександр Ляшецький