Ігор Циганик: «Відбір на ЧС-2026 провалений. Я не побачив жодного поєдинку, який би запам’ятався»

Відомий коментатор Ігор Циганик поділився думками щодо ситуації у збірній України.

— Чому збірна України програла Швеції в матчі плей-оф відбору ЧС-2026?

— Програш Швеції — це результат підготовки футболістів виключно в національній команді та їх настрій на гру, в чому власне, і полягає робота головного тренера. Програти можна по-різному, але такої безвільної поразки я вже давно не пам’ятаю. За останні роки у збірній була велика ротація, і ті виконавці, які мали виконувати завдання, виявилися до цього не готові ні тактично, ні фізично, ні морально.

— Чи дав Сергій Ребров хоч якийсь поштовх національній команді?

— Сергій Станіславович дав поштовх збірній на початку свого шляху. Як здавалося, команда відчула необхідний настрій. Можна згадати хоча б товариський матч із Німеччиною (3:3). І тоді це виглядало перспективно. Однак згодом головний тренер, на мій погляд, втратив управління колективом у роздягальні та управління їхнім ментальним настроєм.

Плюс була велика залежність від іспанського вектору розвитку, який не дав потрібного ефекту. Був контроль м’яча, але було мало гостроти. Багато гравців, приїжджаючи до національної команди, не розуміли, за рахунок чого вони повинні забивати голи у позиційних атаках. 90% результативних ударів у ключових матчах забивалися після контратак, що ми вміємо робити, але Ребров намагався будувати зовсім інший футбол.

— Чи є позитив в роботі цього спеціаліста на чолі «синьо-жовтих»?

— У будь-якій роботі завжди можна знайти позитив. Сергій Ребров у пізній період своєї роботи вирішив проводити правильну політику, політику зміни поколінь. Щоправда, це не зовсім вийшло, оскільки це напрошувалося ще після Євро-2024, на якому «синьо-жовті» виступили невдало.

У перших поєдинках Ліги націй головний тренер покладався на досвідчених футболістів, тих, хто мав робити результат. Хоча, на мою думку, це була помилка. Проблема в тому, що Сергій Ребров намагався допомогти своєму партнерові Унаї Мельгосі, головному тренеру молодіжної збірної, щоб та дала результат. Якоюсь мірою цей експеримент вийшов, однак ті виконавці, які на той момент переросли молодіжну збірну, не встигли адаптуватися в головній команді країни до старту відбірного турніру ЧС-2026. До того ж, я наполягатиму на тому, що у виборі кандидатів у національну команду була суб’єктивність. Проте як фахівець, як тренер, який знає своє бачення гри, вважаю, що на якомусь рівні Ребров дав позитив.

— Чи повинен цей наставник продовжувати роботу зі збірною України?

— Не моя робота визначати, чи повинен тренер продовжувати роботу з національною командою. Зі свого боку, точно можу сказати, що відбір на ЧС-2026 провалений. Я не побачив жодного поєдинку, який би запам’ятався. Навіть ключові матчі із ісландцями. На виїзді результат було здобуто за рахунок індивідуальної майстерності деяких виконавців. До того ж і неймовірний фарт був на нашому боці — п’ять ударів у ворота — п’ять голів.

Якщо наставник не може забезпечити хоча б якісну гру своєї команди протягом відбірного турніру, заплющуючи очі на провальний результат, то такий тренер, мабуть, має зробити паузу у роботі з національною командою.

— Якщо буде відставка, то хто, на ваш погляд, мав би очолити збірну України — вітчизняний спеціаліст (прізвище) чи це іноземець?

— Наразі я не готовий сказати, хто є фаворитом на посаду головного тренера збірної України. Втім, у своїй програмі одразу після матчу зі Швецією я назвав прізвище Олега Лужного, який цілком може бути одним із кандидатів. Плюс, безумовно, Мирон Маркевич, якому свого часу так і не дали реалізувати себе в національній команді. Вважаю, що на цьому етапі його досвід міг би допомогти. Я розглядав би і кандидатуру Руслана Ротаня. Однак у нього зараз цікавий проект у «Поліссі». Мабуть, я зупинився б на цих кандидатурах.

Щодо іноземного фахівця, то вже не раз говорилося про Паулу Фонсеку. Я не виключаю цього варіанта, оскільки португалець має споріднені стосунки з Україною. Для цього наставника наша країна не чужа. Але в мене є єдине бажання, прохання, не має значення, як сказати. Якщо закордонний фахівець погодиться очолити збірну України, потрібна умова, щоб фахівець всю свою каденцію проживав у нашій країні. Це не повинно бути у вигляді відряджень. Робота зі збірною передбачає співпрацю з клубними тренерами, із самими клубами, перегляд наживо кандидатів, зустрічі зі ЗМІ, робота з уболівальниками. Це все потрібно для того, щоб команда відчувала, що вона є українською.

Сергій Дем’янчук