Колишній головний тренер юнацької збірної України Юрій Мороз розповів про перспективи в київському «Динамо» 19-річного півзахисника Богдана Редушка.
— Юрію Леонтійовичу, чи пам’ятаєте ви момент вашого першого знайомства з Богданом Редушком? Які враження він тоді на вас справив?
— Так, звісно, пам’ятаю. Якщо не зраджує пам’ять, це було у 2024 році, коли збірна гравців 2007 року народження готувалася до Еліт-раунду. Ми тоді активно шукали підсилення. У той час команда «Динамо U-19» під керівництвом Ігоря Костюка перебувала на зборах у Туреччині. Мені зателефонував Сергій Андрійович Мохник (заступник гендиректора «Динамо» — прим. ред.) і порадив: «Подивися ігри „Динамо U-19“, там є цікавий хлопець на прізвище Редушко». Хоча спочатку мене цікавили інші гравці, як-от Озимай чи Андрейко, він наполіг, щоб я звернув увагу на Богдана.
Я переглянув матчі, ми зідзвонилися, і я сказав: «Все, цього хлопця треба викликати до збірної, хочу побачити його наживо». Вже на тренувальному зборі перед Еліт-раундом мені стало зрозуміло — це гравець дуже високої якості.
— А чим саме він вас зачепив? Які ігрові якості виділили його серед інших?
— Знаєте, у ньому була і є та сама пристрасть до перемоги. Він терпіти не міг програвати — ні в іграх, ні навіть під час тренувального процесу. Окрім характеру, він був надзвичайно спритним, швидким та технічним. Під час наших п’ятиденних зборів він завжди був «у грі».
У нього була неймовірна жага до м’яча, до боротьби, до відбору. Це не було для мене великим відкриттям, але мені надзвичайно сподобалося таке ставлення.
— Яким Богдан є поза полем? Як він поводиться в колективі — тримається осторонь чи завжди в центрі компанії?
— Я б не сказав, що він був якимось закритим. Ми провели разом небагато матчів — три в Еліт-раунді та три у фінальній частині, але скажу відверто: саме завдяки Редушку ми пройшли Еліт-раунд так гладко. Він забивав голи, грав дуже якісно. У нас була згуртована команда, яка виконувала всі вимоги, але Бодя був тією «скрипкою», яка виконувала соло. Він встигав усюди: і в забитих голах, і в передачах, і в русі в центрі поля, і в розумінні гри.
— Тобто Редушко був «своїм» у команді?
— Він знав усіх хлопців, але я не можу сказати, що він намагався бути якимось «авторитетом». Він просто з повагою ставився до всіх, і друзі відповідали йому тим самим. Жодних нарікань на нього ніколи не було. Це ідеальна фігура для футболу.
Зараз ми багато його хвалимо, але головне, щоб ці дифірамби не збили його зі шляху. Сьогодні він проходить випробування «мідними трубами», а це завжди непросто для молодого гравця. Проте я вірю в нього, він — справжній трудяга.
— Чи допомагає йому те, що він із футбольної родини?
— Безперечно. Ви ж знаєте, що його батько, Анатолій Редушко, чудово грав за івано-франківське Прикарпаття. Родина дуже інтелігентна та спортивна. У нас часто буває: вчора героя підносили до небес, а сьогодні забули. Але за Бодю я дуже радий. Він прогресує, Костюк йому довіряє в першій команді, і Богдан доводить, що ця довіра не марна. Він яскраво увірвався в українську першість.
— Вас не здивувало, наскільки стрімко все відбулося? Тільки-но Ігор Костюк очолив першу команду, і вже в першій грі проти «Полтави» (1:2) Редушко виходить у старті і віддає асист. Очікували, що це станеться так швидко, чи думали, що йому знадобиться ще рік-два?
— На мій погляд, Ігор Володимирович просто дуже добре знає цих хлопців, адже працював з ними роками. Він знає Богдана від «А» до «Я». Редушко своїми виступами за «Динамо U-19» давно заслужив цей шанс. Йому просто потрібен був цей поштовх — тренування з основою, перебування в першій команді. Костюк це відчув і одразу довірив йому місце на полі. Це професійне відчуття тренера, який бачить готовність гравця.
— Цікавий момент щодо позиції. Transfermarkt вказує, що ви частіше використовували його в центрі поля як інсайда, тоді як зараз у «Динамо» він діє як вінгер. Яка позиція для нього органічніша?
— Скажу так: ті, хто на Transfermarkt це пишуть — «фонарі». Так і напишіть. (Сміється). Насправді Богдан — це гравець, який організовує командні дії. Для мене він — універсал. Він чудово реагує на обставини: знає, коли треба атакувати, а коли оборонятися. Він ніколи не шкодував себе на полі.
Те, що він зараз показує яскраву гру на фланзі — це чудово для «Динамо». Його креативність, швидкість та вміння обігрувати дозволяють йому бути ефективним усюди. Він має чудове відчуття гола. Те, що він може закрити кілька позицій — величезний плюс.
— Які перспективи ви бачите для Богдана в майбутньому?
— Якщо він продовжить так само, я не маю сумнівів, що за пів року Редушко буде в національній збірній України. Ми зараз видаємо йому багато авансів, але він повинен реалізовувати їх на полі щодня. У такому клубі, як «Динамо», не можна розслаблятися: сьогодні здав позиції — завтра на твоє місце прийшов інший. У багатьох взагалі дещо хибне уявлення про те, хто такі молоді футболісти. Ось є в мене одна історія.
— Цікаво послухати.
— Колись сидів з групою футболістів, серед яких був і Володимир Бражко — вони тоді ще були у віці U-21. Я їм тоді прямо сказав: «Що ви мені тут розповідаєте? Гравці вашого року народження вже в Лізі чемпіонів виступають. Ви вже запізнюєтеся! Поїзд пішов від вас, і вам треба встигнути застрибнути хоча б в останній тамбур».
І сьогодні Редушко — це саме той випадок. Світовий футбол молодшає: 17-річні вже грають у старті Баварії чи Барселони. Богдан зараз на цьому шляху, і йому треба працювати ще більше.
— Над чим Редушку ще варто попрацювати?
— Мабуть, над холоднокровністю. Але це приходить тільки з досвідом. Йому потрібно працювати над усіма якостями — і над слабкими, і навіть над сильними, щоб залишатися конкурентоспроможним. Талант є, тепер його треба розвивати нескінченно.
— Коли з’являється такий талант, тренери та вболівальники часто шукають аналогії серед інших виконавців. Якого з відомих гравців вам нагадує Редушко за своїм профайлом?
— Знаєте, я за свою кар’єру бачив багато гравців і ніколи не намагався їх порівнювати. Кожен гравець — це окрема особистість. Редушко для мене — це самостійна постать. У його грі є щось від легенд, як Шевченко чи Ребров, у тому плані, що він робить все просто. Як кажуть, все геніальне — просто. Він не вигадує зайвого, він колективний гравець, але здатний індивідуально вирішити епізод.
— У нас часто люблять давати ярлики. Молодий нападник, який починає забивати — «новий Шевченко», а юний швидкий та технічний вінгер — «новий Мудрик» чи «новий Коноплянка». Однак Редушко — це ж інша історія?
— Редушко — це точно не «новий Мудрик» чи «новий Коноплянка». На мій погляд, Богдан — це гравець елітного рівня в перспективі. Хтось може його порівнювати з Мудриком, але для мене Бодя — абсолютно інша історія.
— На кого ще з нинішнього складу «Динамо U-19» варто звернути увагу вболівальникам? Хто може стати наступним відкриттям?
— Ох, не хотілося б виділяти когось одного, щоб не образити інших. Там багато талановитих хлопців, які можуть яскраво засвітитися в чемпіонаті. Костюк прекрасно знає всю цю молодь, навряд чи ті виконавці, які заслуговують на шанс у першій команді, будуть обділені увагою. Головне — працювати, прогресувати і віддячувати за довіру своєю грою, тоді все буде добре — це підтверджують історії Пономаренка і Редушка.
— Як вам загалом оновлене «Динамо»? Ще вчорашні лідери «Динамо U-19» Матвій Пономаренко, Богдан Редушко виходять на провідні ролі у першій команді Києва.
— Мені подобається. Команда грає міцно та впевнено — і в захисті, і в атаці. Мотя Пономаренко чудово реалізовує свої моменти. Та головне, що м’яч нарешті почав стабільно доходити до штрафного майданчика. Є швидкість, є командний ритм.
Додався той самий динамівський характер, жага битися за кожен клаптик поля. Це саме те, що хоче бачити вболівальник «Динамо». Приємно спостерігати за командою.
Владислав Лютостанський