Ексзахисник донецького «Шахтаря» Олександр Кучер проаналізував події 27-го туру чемпіонату України, матчі якого відбулися минулого уікенду.
— Олександре Миколайовичу, що можете сказати про 27-й тур, що минув? Цього разу не було зафіксовано такої аномальної кількості голів, як у минулі тижні.
— Дійсно, ігри видалися важкими. Ми бачимо, як грали наші лідери — їм усе давалося з великими зусиллями. Матч «Динамо» з ЛНЗ (0:0) виглядав цікавим за вивіскою, але вийшов напрочуд консервативним. Те ж саме можна сказати і про зустріч «Полісся» з «Олександрією» (2:1).
Ми не побачили того яскравого футболу, якого хотіли б. Звичайно, від лідерів завжди очікуєш більшого. Але тут, знаєте, навряд чи варто на щось скаржитися — можливо, наразі це і є наш об’єктивний рівень. Ситуацію потрібно ретельно аналізувати, хоча, безумовно, хочеться бачити якіснішу гру.
— Ви вже згадали про матч ЛНЗ з «Динамо». Відверто кажучи, гра в Черкасах могла замінити снодійне — перший удар у площину воріт стався аж на 80-й хвилині, коли пробивав Назар Волошин. Наставник киян Ігор Костюк скаржився на стан газону, зокрема високу траву, але загалом гостроти ми не побачили протягом усіх 90 хвилин. У чому, на вашу думку, була головна проблема?
— Ми всі чудово розуміємо, що ЛНЗ — це фізично дуже міцна команда. Вони здебільшого грають другим номером: закриваються, якісно відпрацьовують перехідні фази, розраховують на контрвипади та епізодично застосовують пресинг. У матчі проти киян вони усвідомлювали ціну помилки.
Якби ЛНЗ програв «Динамо», їм було б важче продовжувати боротьбу за призові місця. Тому вони обрали такий тактичний хід — зіграли в закритий футбол із головною метою не поступитися. Попереду в них трохи легший календар, і там, я думаю, буде більше шансів здобути очки, необхідні для боротьби за медалі.
— Якщо оцінювати тур загалом, який поєдинок сподобався вам найбільше? Кого б могли відзначити?
— Зараз проходять дуже цікаві матчі за виживання. Такі поєдинки завжди інтригують, адже ніхто не хоче вилітати, всі прагнуть зберегти прописку в Прем’єр-лізі. Дуже непогану та емоційну гру продемонстрували «Оболонь» та «Епіцентр» (2:2). Матч тримав у напрузі до останньої хвилини. Ось за цим було справді цікаво спостерігати.
— А якщо говорити про розчарування: від кого в цьому турі ви очікували значно більшого?
— Наразі важко виокремити когось конкретного. Об’єктивніше буде говорити про розчарування вже за підсумками всього сезону. Особисто я очікував більшого від гри того ж «Металіста 1925» із «Зорею» (1:1). Знову ж таки, цікавий матч за вивіскою, але не за наповненням.
Загалом від усіх команд хочеться бачити більш змістовний футбол. Але, як зараз кажуть, маємо те, що маємо. Тут можна довго аналізувати кожний окремий епізод, проте давати глобальні оцінки поки що складно.
— Якщо обирати найкращу команду та найкращого тренера туру — це «Шахтар» і їхній наставник Арда Туран? Зрештою, це був чемпіонський матч проти «Полтави», який завершився з відповідним чемпіонським результатом 4:0.
— Так воно і є. Ми бачимо, що в другому колі «Шахтар» демонструє неймовірно стабільну гру. Вони, по суті, перемагають усіх на своєму шляху і абсолютно заслужено здобули чемпіонство. Я не бачу жодної команди, яка могла б скласти їм реальну конкуренцію у цій другій половині сезону.
— Виходить, ЛНЗ, як зимовому чемпіону, просто не вистачило майстерності на довгу дистанцію? Тим паче, команду залишив Проспер Оба. І «Шахтар» на класі довів, що є набагато сильнішим?
— Боротьба за чемпіонство — це специфічний процес, і «Шахтар» має колосальний досвід у цьому. Вони чудово знають, як діяти. Звісно, у гравців ЛНЗ вистачає бажання та амбіцій, проте клас залишається класом. Можливо, в першому колі суперники їх десь недооцінювали чи сприймали інакше.
Але в другому колі, коли проти них почали грати закритіше і виникла необхідність більше атакувати та розкривати насичену оборону — стало помітно, що ЛНЗ дуже важко. Для зламу такої оборони однієї лише фізичної готовності чи боротьби замало. Потрібні виконавці з певними індивідуальними якостями: вмінням обіграти один в один, нестандартно скомбінувати. Це вже зовсім інший рівень вимог до команди.
— Чи запам’ятався вам хтось із гравців у цьому турі своєю грою або результативністю? Кого б ви відзначили персонально?
— Насамперед, хочеться вчергове відзначити весь колектив «Шахтаря» з їхнім заслуженим чемпіонством. У матчі проти «Полтави» дубль оформив Ісаке, тож назву його. Хлопець справді молодець. У нього раніше була травма, через яку він трохи випав з ігрового ритму. Але він повернувся, плідно працює і своєю грою доводить власну боєздатність. Видно, що він має величезне бажання грати і по-справжньому любить футбол.
— У верхній частині турнірної таблиці склалася цікава ситуація: «Шахтар» — чемпіон, але основна інтрига зараз розгортається в боротьбі за друге місце. На вашу думку, хто в останніх турах виявиться сильнішим у дуелі «Полісся» та ЛНЗ і здобуде срібло?
— Якщо зважати виключно на ігровий календар, то, найімовірніше, перевага на боці «Полісся», враховуючи їхній відрив від ЛНЗ на один бал. Проте це футбол, і зарікатися від чогось тут марно. Спрогнозувати зі стовідсотковою впевненістю, хто саме фінішує другим, зараз доволі складно.
— Минулого сезону склалася безпрецедентна ситуація, коли одразу чотири клуби Першої ліги піднялися в УПЛ. З них остаточно закріпився лише «Металіст 1925», який має серйозні фінансові ресурси та «Епіцентр», який знайшов свою гру під кінець сезону, а от «Кудрівка» та «Полтава» вище голови не стрибнули.
Зараз із Першої ліги піднімається «Буковина», а за другу сходинку боротьбу ведуть «Чорноморець» та «Лівий Берег». Як ви вважаєте, чи стане наступний чемпіонат ще конкурентнішим завдяки поверненню цих колективів?
— Щодо «Буковини» — я впевнений, що вона точно додасть інтриги чемпіонату. У клубі є стабільність, зібрані якісні виконавці, які демонструють непогану гру. Думаю, це буде дуже боєздатний колектив, готовий скласти серйозну конкуренцію.
Що стосується інших команд, мені прогнозувати важко. УПЛ вимагає, перш за все, стабільності. Якщо її не буде, новачкам доведеться вкрай важко. Ми знову спостерігатимемо ту саму картину: команди, які щойно піднялися, просто мучитимуться на полі та мучитимуть глядачів. Вихід до еліти заради самого виходу позбавлений сенсу.
Якщо клуб підвищується у класі, він має бути готовим нав’язувати свою гру суперникам. А стратегія формального підвищення, щоб вилетіти назад уже за рік — це шлях у нікуди. За таких умов краще просто залишатися в Першій лізі.
Владислав Лютостанський