Заслужений тренер України Мирон Маркевич відповів на запитання, пов’язані з призначенням італійця Андреа Мальдери головним тренером збірної України.
— Мироне Богдановичу, хочу одразу запитати: чи засмучені ви тим, що вам не довірили очолити збірну України?
— Скажу чесно, ні. Так, я був готовий до цього виклику, але раз так сталося, то жодних проблем. Я не в тому віці, щоб усе це сприймати так близько до серця. Інша річ війна, ось тут у мене серце не на місці, душа болить. Головна перемога України — на полі бою. Хочеться вигнати цю нечисть, яка прийшла до нашого дому.
— Але якщо бути відвертим, ви хотіли стати біля керма збірної?
— Нічого приховувати, звісно. Я б зробив усе, що було в моїх силах, щоб дати свіже ковток повітря національній команді.
— Виходячи з інтерв’ю, більшість вітчизняних фахівців були на вашому боці, але вийшло по-іншому. До вас доходили ці відомості?
— Так. Я відчував підтримку не лише від футбольних людей, а й від уболівальників, з якими доводилося спілкуватися в гарячих точках нашої країни, де я був зовсім нещодавно. Для мене ця підтримка дуже важлива. Пишаюся і щасливий, що люди такої думки про мене. Я завжди пам’ятатиму про це.
— Якщо від усього абстрагуватися, то яка ваша думка щодо призначення Андреа Мальдери головним тренером збірної України?
— Андреа я знаю, оскільки був головою комітету збірних, коли цей фахівець працював у тренерському штабі Андрія Шевченка. Я їздив на всі матчі, ми контактували протягом п’яти років. Він хороший аналітик, класно розуміє футбол. Інше питання, як цей наставник поведе себе як головний тренер, оскільки в цій ролі він ще не працював. Це покаже лише час. Кожного тренера характеризують за результатом.
— На ваш погляд, що потрібно зробити зі збірною, щоб вона вийшла на вищий рівень?
— З огляду на те, який зараз стан команди, а якщо бути відвертим, то попереднє керівництво довело її до плінтуса, то на Андреа Мальдеру чекає дуже серйозна і непроста робота. Хочемо ми цього чи ні, слабкий у нас чемпіонат чи ні, травми не травми, але від національної команди вболівальники чекають результату. Вони хочуть, щоб футболісти бігали, билися на футбольному полі, незважаючи на те, який рахунок на табло. Тому моя порада — брати таких виконавців, які гризтимуть поле за свою країну до кінця.
У нас достатньо гравців із класною майстерністю, просто необхідно змінити їхній менталітет. І це першочергове завдання нового головного тренера та його помічників.
— У нас у команді чимало виконавців, які наближаються до ветеранського віку. Як бути в цій ситуації?
— Необхідно все це правильно об’єднати і сміливіше підключати перспективну молодь, вона в нас є. Знову ж таки, але тільки тих, хто готовий завжди і повністю віддаватися у збірній, а не у своїх клубах, оскільки головною командою життя має бути національна збірна.
— Тобто, за належного ставлення до справи і за всіх наших проблем, ми можемо потрапляти до фінальної частини чемпіонатів світу та Європи?
— 100 відсотків. Каву можна попити в Іспанії, Італії, Португалії, а у збірній, до якої футболісти приїжджають на 10 днів, необхідно пахати і не ображатися, коли команду критикують за її безхарактерні ігри. Я хочу вірити, що новий тренерський штаб зробить так, щоб ми пишалися своєю національною командою.
Сергій Дем’янчук