Колишній форвард київського «Динамо» і збірної України Артем Мілевський відреагував на загострення відносин України з Білоруссю та висловився про мовчання своїх колишніх одноклубників.
— Артеме, як ти, будучи уродженцем Білорусі, реагуєш на останні події?
— Чесно, мені й удома вистачає всієї цієї політики. Звісно, я стежу за цим усім і сподіваюся, що перші особи держав розберуться. Я не люблю насильство, не люблю війни, не люблю все це. Ми тут, в Україні, відчуваємо це жахіття вже не один рік, постійно живемо під обстрілами і не знаємо, чи настане завтра. Люди сидять по під’їздах, хтось у метро, хтось в укриттях.
Але скажу одне: Київ — це мій дім, і я буду тут до кінця. Я нікому не побажаю переживати те, що ми переживаємо зараз. Білорусам таке і не снилося. Я про це дуже часто кажу своїй мамі: «Дай Боже, щоб ви з цим не зіткнулися і не відчули цього».
— А що скажеш про білоруських футболістів? Наприклад, Олександр Глєб часто їздить до Росії і виступає у виставкових матчах у країні-агресорі. Здавалося б, людина грала за Барселону та Арсенал, у нього мало б бути якесь європейське бачення...
— Поки вони самі на собі не відчують те, що ми переживаємо в Україні, вони цього не зрозуміють. Усі ж дивляться мої сторіс, які я записую з Києва, усі ті хлопці, з якими я грав на одному футбольному полі. Але мені мало хто з них написав.
Я дуже люблю Мінськ. Там моя сім’я, мої батьки, багато чого мене пов’язує з містом і цією країною. Але окрім моїх батьків і сестри, мені вистачить пальців однієї руки, щоб перерахувати тих, з ким я сяду випити пива. На жаль, така реальність. Ось моя вам відповідь!
Андрій Піскун
Но после 2022 года он уже немножко поутих. Сначала говорил, что сочуствует украинцам. Потом "не всё так однозначно", "ущемление прав русскоязычного населения", потом возмущался сносом памятников в Одессе Высоцкому,Бабелю,Жванецкому...
Сейчас вот Булгакову. И венец всему "что украинцы сами виноваты и заслужили то,что сейчас происходит". После этого он для меня не существует. Другом я его назвать не мог. Но приятель, партнер, с которым мы имели общие дела, с которым было много выпито,съедено за одним столом. Презрение к "бацьке" не мешает ему там жить, заниматься бизнесом и т.д.
Но "русский мир" в нём победил эмпатию и здравый смысл.
Но после 2022 года он уже немножко поутих. Сначала говорил, что сочуствует украинцам. Потом "не всё так однозначно", "ущемление прав русскоязычного населения", потом возмущался сносом памятников в Одессе Высоцкому,Бабелю,Жванецкому...
Сейчас вот Булгакову. И венец всему "что украинцы сами виноваты и заслужили то,что сейчас происходит". После этого он для меня не существует. Другом я его назвать не мог. Но приятель, партнер, с которым мы имели общие дела, с которым было много выпито,съедено за одним столом. Презрение к "бацьке" не мешает ему там жить, заниматься бизнесом и т.д.
Но "русский мир" в нём победил эмпатию и здравый смысл.