Екс-хавбек «Динамо» Тіберіу Гіоане оцінив шанси киян у Лізі Європи проти «Університаті», згадав Мірчу Луческу та поділився думками про гру захисника ПСЖ Іллю Забарного.
— Тіберіу, минуло вже чимало років після твого виступу за «Динамо». Чи стежиш ти зараз за українським футболом?
— Так, звісно, стежу. Український футбол мені небайдужий, тому завжди тримаю його в полі зору. Повні матчі дивлюся нечасто, але завжди в курсі результатів і головних подій.
— Як тобі нинішнє «Динамо» і яке враження залишив сезон, що минув?
— Четверте місце в чемпіонаті України — це, безумовно, не той результат, який відповідає статусу та амбіціям київського «Динамо». Водночас перемога в Кубку України не дає підстав називати сезон провальним.
— З ким із колишніх партнерів по «Динамо» Київ ти досі підтримуєш зв’язок?
— Тільки з Василем Кардашем.
— «Динамо» в першому раунді кваліфікації Ліги Європи гратиме з румунською «Університатею» Клуж-Напоки. Чого очікувати від цього протистояння?
— Думаю, що «Динамо» є фаворитом у цій парі і має виходити в наступний раунд.
— Що українським уболівальникам варто знати про цю команду?
— «Університатя» — це команда, в якій найкращим гравцям уже майже по 40 років. Останні сезони були для неї доволі успішними, але загалом це колектив, який уже не перебуває на своєму піку. До того ж у неї немає такого досвіду виступів у єврокубках, як у динамівців. Думаю, Динамо легко пройде Університатю.
— Які сильні сторони ти б відзначив у цієї команди?
— У них є сильний центральний нападник Йово Лукич, який на ЧС-2026 забивав за збірну Боснії і Герцеговини Канаді. У чемпіонаті Румунії він також забиває досить регулярно (на його рахунку 15 м’ячів у 25 матчах, але матч проти «Динамо» він пропустить через відпустку після ЧС — прим. О. П.).
Але справжніми лідерами команди я б назвав 37-річного лівого захисника Александру Чіпчу та 38-річного атакувального півзахисника Даніеля Ністора. Обидва — досвідчені румунські футболісти, які й зараз демонструють дуже пристойний рівень гри. Проте єврокубки — це зовсім інший футбол: інші швидкості, інша інтенсивність і значно вищі вимоги.
— Чи можна сьогодні порівнювати рівень провідних клубів Румунії та України?
— Напевно, сьогодні рівень провідних українських клубів усе-таки кращий за румунські, навіть попри те, що в Україні триває війна. «Шахтар» цього сезону дійшов до півфіналу Ліги конференцій, тоді як румунські клуби таких результатів не мають.
— Ти бачив Матвія Пономаренка в дії?
— Ні, але чув про нього багато схвальних відгуків.
— У 2008 році, коли ти грав за Динамо, тобі довелося зіграти в Києві товариський матч проти ЧФР Клуж. Що пам’ятаєш про ту гру?
— ЧФР Клуж значно сильніша команда, ніж Університатя. Це принципові суперники в одному місті, і їхні матчі завжди мають статус дербі. ЧФР — один із провідних клубів Румунії, який регулярно виступає в єврокубках. Тому, якби Динамо зустрілося саме з цією командою, пройти такий бар’єр було б значно складніше.
— А як загалом змінився румунський футбол за останні 10−15 років. Що він собою являє сьогодні?
— Якщо говорити відверто, румунський футбол, на мій погляд, зараз переживає не найкращий період. Є відчуття, що ситуація погіршується з року в рік. Вже тривалий час збірна Румунії не може пробитися на чемпіонат світу (востаннє румуни грали на чемпіонаті світу у 1998 році у Франції, де команда дійшла до 1/8 фіналу, — прим. О. П.). Водночас кілька років тому збірна Румунії все ж потрапила на чемпіонат Європи, де розпочала турнір із переконливої перемоги над Україною. Вони виграли свою групу, однак у 1/8 фіналу без особливих шансів поступилися Нідерландам — 0:3.
— Цього року румунський футбол зазнав важкої втрати — пішов із життя Мірча Луческу. Якою була твоя реакція на цю звістку?
— Це болюча новина для всіх, хто знав Мірчу Луческу, і важка втрата для всіх, хто по-справжньому любить футбол. Він до останнього жив футболом, переживав за результати збірної Румунії і щиро вірив, що зможе вивести її на чемпіонат світу. Футбол був справою всього його життя. Пішла людина, яка була цілою епохою в європейському футболі. Луческу був одним із найвидатніших румунських тренерів, а його ім’я назавжди залишиться в історії гри.
Він відкрив і виховав цілу плеяду футболістів, які згодом стали відомими в Румунії та Україні. Один із яскравих прикладів — Ілля Забарний. Саме Мірча Луческу розгледів у ньому великий талант, дав йому шанс у першій команді, після чого був перехід до Борнмута і стрімкий розвиток кар’єри. Я був на фіналі Ліги чемпіонів і бачив, як Забарний вийшов на поле та дуже впевнено провів свій відрізок гри. І в таких історіях ще раз проявляється справжній масштаб тренерської спадщини Мірчі Луческу.
— Тіберіу, після твого відходу та відходу Флоріна Черната з «Динамо» нових румунських гравців високого рівня в клубі так і не з’явилося. Підписали центрального нападника Бленуце, але він не отримує ігрового часу? Як це пояснити?
— Я бачив гру Бленуце в Румунії — він справив на мене доволі непогане враження. Якщо за нього були заплачені серйозні гроші, можливо, варто було б спробувати використати його інакше, по-іншому розкрити, адаптувати під іншу позицію — наприклад, у центрі захисту або в іншій ролі на полі. Такі приклади у футболі трапляються.
Можна згадати Косміна Беркеуана, який грав у «Шахтарі» при Мірчі Луческу. Він розпочинав кар’єру в Румунії як нападник і мав непогану результативність, але згодом, уже на рівні збірної, його перекваліфікували в центрального захисника. У підсумку саме на цій позиції він і провів основну частину кар’єри, ставши захисником високого рівня. Це якраз приклад того, як правильне рішення тренера може повністю змінити траєкторію розвитку футболіста.
— Ти вважаєш, що Бленуце міг би грати в центрі оборони?
— А чому ні? Він має хороші антропометричні дані, а за правильної роботи й адаптації цілком міг би заграти в центрі оборони.
— Знаю, що ти вболіваєш за «Мілан». Як часто їздиш на їхні матчі в Італію?
— В Італію, до Мілана, я їжджу доволі часто разом із друзями. У Брашові нещодавно відкрили новий міжнародний аеропорт із регулярними рейсами до Мілана — переліт займає близько двох годин. У цьому сезоні Мілан розпочне виступи в Лізі Європи з основного етапу. Сподіваюся, що Динамо подолає кваліфікацію і також вийде до групового етапу.
Дуже хотілося б побачити очну дуель «Динамо» і «Мілана». У «Динамо» завжди були хороші відносини з «Міланом». Пам’ятаю, коли я виступав за київське «Динамо», генеральним директором клубу був Резо Чохонелідзе, який раніше працював у структурі «Мілана». Ми з ним щодня говорили про «россонері» — це була одна з наших постійних тем.
— Чому саме «Мілан»? З яких часів ти став запеклим вболівальником цієї команди?
— Після фіналу 1989 року, коли «Мілан» у вирішальному матчі тоді ще Кубка європейських чемпіонів розгромив Стяуа Бухарест 4:0. Це був справжній футбольний шедевр. Дублями тоді відзначилися Рууд Гулліт і Марко ван Бастен — команда виглядала просто космічно. Саме після тієї гри я і «захворів» на Мілан, і з того часу залишаюся його вболівальником.
— Хто з нинішніх гравців «Мілана» тобі імпонує?
— Насамперед це Майк Меньян — капітан команди і воротар найвищого рівня. Також відзначу Адрієна Рабьо — одного з ключових гравців у центрі поля. Обидва нині представляють збірну Франції на чемпіонаті світу-2026. Серед молодих гравців виділив би Давіде Бартезагі — перспективного лівого захисника та вихованця клубу, який уже дебютував за збірну Італії і має хороші перспективи розвитку.
— І наостанок — про чемпіонат світу-2026. Хто, на твою думку, стане чемпіоном?
— Важко сказати однозначно, але мої симпатії — на боці збірної Франції, яка має всі шанси поборотися за титул.
Олександр Петров