Голкіпер київського «Динамо» В’ячеслав Суркіс прокоментував перемогу своєї команди над ковалівським «Колосом» (2:1) у сьогоднішньому матчі 3-го туру чемпіонату України.
— Команда повернулася до Києва після тривалого закордонного вояжу. Як воно, повернутися додому?
— Повернутися до Києва, звісно, добре. Але, на жаль, повернулися ми за таких обставин, що програли «Карабаху» та не пройшли далі в єврокубках. Але я вважаю, що все попереду. Зараз будемо фокусуватися на чемпіонаті та Кубку України, адже немає вже іншого вибору. Це наша мета та ціль, будемо все заради цього робити, щоб перемогти і там, і там.
— «Динамо» зіграло два матчі в чемпіонаті та здобуло дві перемоги — непрості, але все ж перемоги, здобули шість очок. Ти, як воротар, зіграв у старті ці два поєдинки. Загалом, що тебе рухає вперед, що дає тобі впевненість?
— Впевненість дає те, що ти виходиш у старті, коли тобі 20 років. Якщо б мені сказали пів року тому, що буду грати за першу команду в старті... Звісно, я мріяв про це, але не сподівався так рано. На жаль, вийшло за таких умовах, що Руслан травмувався, тому бажаємо його швидкого одужання. На жаль, сьогодні, вважаю, повинен був відбивати м’яч в епізоді з пропущеним голом, але команда підстрахувала, забили другий гол та перемогли, слава Богу. Тому дякую хлопцям та партнерам по команді за те, що підтримали після помилки та в перерві, і все закінчилося добре.
— Тобто, була розмова в перерві й заспокоїли на другий тайм, в якому ти здійснив сейв?
— Ну як, не було якоїсь розмови, але хлопці підтримали, та сказали, мовляв, «нічого страшного, давай готуйся на другий тайм, усе нормально, з усіма трапляється». Такі моменти, звісно, нелегкі для воротаря, але не через таке проходили, тому все буде добре.
— Коли один пропускаєш, але команда виграє, чи заспокоюється воротар після такого?
— Звісно, краще не пропускати, але навіть якщо пропускаєш, головне, щоб команда перемогла. Тому все добре.
— Динамівська школа завжди славилася воротарями. Чи є секрет, як виграти конкуренцію, постійно підтримувати себе в тонусі?
— Тяжка праця та шанс — та й усе. Треба чекати цей шанс та використати його. Причому це стосується не лише воротарів.