Андрій Ванат, батько нападника «Жирони» Владислава Ваната, розповів про те, як його син допомагає ЗСУ.
«В нашому колективі 165 людей. Колись тут була колгоспна ферма, а ми на її місці зробили фірму. Заїзд в село, асфальт — це ми робили з сільським головою. Ялинки посадили, зробили автобусні зупинки.
Ми вже, напевне, мільйонів 30 гривень віддали допомоги для ЗСУ. За перших пів року війни пішло 6 мільйонів гривень. Я будинок перестав будувати, як війна почалася, бо всі кошти йшли на допомогу. Ніхто нічого не рахував. Купили 64 автомобілі для військових, десь 200 з лишкою відремонтували.
У перші роки війни ми на 100 тисяч в день могли розвозити хліба, дизель-генераторів, солярки. Годували переселенців в трьох школах і одному готелі. Тільки в мене жило 23 переселенців.
Наш хліб був в Києві на залізничному вокзалі, коли вже їздили ДРГ. Ми в поїзд Чернівці — Кам’янець-Подільський завантажували хліб прямо в тамбури і його розвантажували на вокзалі. Наш хліб був першим в деокупованому Херсоні. Хлопці з Донеччини скидають фото, як обідають з нашим хлібом. В нас 23 працівники мобілізовані. Також є мобілізовані пайовики. Я знаю їхні історії і кому яка потрібна допомога.
Коли їздив до Влада в Київ, то не міг футболку в нього взяти. Мені товариші говорять: „Дай футболку“. Вони не вірять, що я не можу взяти її в сина. Він всі роздає військовим або волонтерам для аукціонів. Ці гроші йдуть на ЗСУ. В нього багато подяк — від ГУР, ССО та інших. Але він не хоче нічого виставляти у соцмережах.
Я це роблю, щоб люди розуміли — коли вони купують нашу продукцію, то також є маленькими інвесторами тієї допомоги, що ми робимо», — сказав Андрій Ванат.