Захисник київського «Динамо» Тарас Михавко в ефірі YouTube-каналу «Профутбол Digital» прокоментував перемогу команди над «Епіцентром» у матчі 6-го туру чемпіонату України.
— Тарасе, перша за довгий час впевнена перемога «Динамо». Як ви вважаєте?
— Перемога впевнена по рахунку, ініціатива також була за нами, але перший тайм був напруженим, проте ми забили гол і видихнули. На початку другого тайму забили другий гол, і це дозволило грати розкутіше. Слава Богу, що вперше за довгий час є така впевнена перемога. Будемо рухатися далі й виходити на кожен матч із мотивацією тільки перемагати.
— Позитивних емоцій у команді стало більше?
— Так, особливо після такої впевненої перемоги. Але, вважаю, що особливо радіти немає чому. Сьогодні можна порадіти, але далі треба готуватися до майбутніх матчів, щоб їх вигравати, бо останні результати невтішні. Не маємо права розслаблятися, потрібно все доводити й перемагати в кожній грі. Якщо вдасться за підсумками чемпіонату здобути золоті медалі, тоді можна радіти. Зараз не бачу сенсу.
— Багато хто вважає «Шахтар» недосяжним у боротьбі за чемпіонство. Для вас такі розмови мають значення?
— Наше завдання — виходити й перемагати. Вважаю, що в нинішній УПЛ не лише «Шахтар» буде боротися за чемпіонство. Бачите, які команди добре грають і можуть претендувати на титул — «Полісся», «Карпати», «Харків». Не варто загадувати наперед, хто стане чемпіоном. Побачимо, що буде наприкінці сезону.
— Разом із вами в центрі оборони грає досвідчений Кендзьора. Чому вже встигли навчитися у нього?
— Я полюбляю грати на атаку, і тому інколи Томаш може мені по-чоловічому «напхати», деколи я заграюсь. Це великий плюс, що він повернувся до «Динамо». Томаш хороший партнер, який може підказати. Бачу в цьому лише плюси.
— Як йому повернення в «Динамо»?
— Він досвідчений гравець, пограв у хороших чемпіонатах, виступає за збірну Польщі. Йому не потрібна адаптація, він багато кого знає у команді. Томаш одразу почав допомагати нам та передавати колективу свій досвід.
— В останніх двох матчах не було жодного удару у площину воріт...
— Давайте не будемо про це, бо якщо Жора почує, і в наступному поєдинку щось буде не так, він скине все на мене (сміється). Слава Богу, що так. Будемо працювати далі.