Колишній головний тренер «Миная» та «Ворскли» Желько Любенович прокоментував своє розставання з грузинською «Гагрою», яку він очолював із осені минулого року, а також поділився своїми враженнями від чемпіонату Грузії.
— Президент клубу вирішив, що це зараз краще для «Гагри» — і я погодився. Тож за взаємною згодою ми припинили співпрацю.
— Яке враження справив на вас рівень чемпіонату Грузії?
— Можу сказати, що мені дуже сподобалося працювати в Грузії. Чемпіонат цікавий, конкурентний. До категорії провідних клубів належать «Динамо» (Тбілісі), «Динамо» (Батумі), «Іберія 1999», а цього року з’явилася команда хорошого рівня «Руставі». Вона лідирує в чемпіонаті, випереджаючи батумців на два очки, а тбілісців — на чотири. А ще назвав би кутаїське «Торпедо», яке в нинішньому сезоні хоч і грає погано, все ж є конкурентоспроможним колективом.
— Якщо порівнювати чемпіонати Грузії та України, то різниця між ними помітна?
— Так. Чемпіонат України все ж переважає грузинський. У ньому набагато більше якісних команд. Якщо ж говорити про рівень майстерності футболістів, то в Грузії такі теж є. Ось тільки порівнювати їхній рівень зараз мені складно, адже в Україні я не працював уже майже півтора року.
— А як щодо умов?
— Умови для роботи та стадіони на дуже високому рівні. Усі вони нові, сучасні. «Гагра» базується в грузинській столиці — Тбілісі, а грає на хорошій арені, що носить ім’я Давида Петриашвілі. У розпорядженні команди високоякісні футбольні поля від Федерації футболу Грузії, на яких ми проводимо свої заняття. Усе зручно для тренувань.
— У «Гагру» ви прийшли без свого тренерського штабу. Це накладало відбиток на якість роботи?
— Дуже важко працювати без свого тренерського штабу, але я вдячний тим хлопцям, яких дав мені президент, тому що вони намагалися допомогти мені до останнього дня моєї роботи в «Гагрі».
— Не шкодуєте про час, проведений у Грузії?
— Звісно ж, не шкодую. Для мене це великий досвід, і час, проведений у ФК «Гагра», залишається в пам’яті лише в позитивному сенсі. Кожна робота в новому клубі йде на користь у тренерській кар’єрі.
— Чим вразила вас ця країна?
— Неймовірною красою та приємним м’яким кліматом. Коли я їздив із командою на виїзні матчі, то не переставав милуватися мальовничими пейзажами, які тішили око. У Грузії вони всюди. Мені сподобалися грузинські міста та села, розташовані на лоні неповторної природи — серед гір і річок, а також на березі Чорного моря. У столиці, до речі, є дуже велике озеро, яке називають Тбіліським морем. А в самому місті протікає річка Кура. Але найбільше в Грузії мене вразили люди. Завжди з теплом згадуватиму грузинський народ. Це напрочуд привітні, гостинні, щирі та доброзичливі люди.
— Що у ваших подальших планах?
— Знайти нову роботу. Не хочеться багато відпочивати. Саме на позитивних емоціях після роботи в «Гагрі» хочеться продовжити працювати в новому клубі. Моя тренерська кар’єра вже була у трьох країнах — у Сербії, Україні та Грузії. Нещодавно впіймав себе на думці: цікаво, в якій країні тепер буде моя наступна робота? (Усміхається).
— За чемпіонатом України стежите?
— Так, звісно. Щотуру дивлюся, стежачи за всіма командами. Уважно спостерігаю й аналізую їхню гру та результати.
— Яка з команд стала для вас відкриттям у цьому сезоні?
— На цей момент — «Карпати». Львів’яни мені подобаються найбільше серед інших команд. Саме вони грають у найвидовищніший футбол в українському чемпіонаті. Спочатку подобався і «Епіцентр», але останнім часом кам’янчани чомусь «здали». Не знаю, яка ситуація зараз у цьому клубі, адже в кожен торговий маркет однойменної мережі потрапляють ворожі дрони. Можливо, з цієї причини кам’янчани не так добре грають, як на початку чемпіонату.
— А хто найбільше розчарував?
— «Оболонь». Від цієї команди очікував більшого.
— Гра кого з футболістів, які виступають в УПЛ, вас найбільше вразила?
— Динамівця Пономаренка. Ще пів року тому, побачивши його гру, я зрозумів, що це якісний нападник. Такі мені подобаються: наполегливі, голодні до гола й такі, що прагнуть забивати в кожному матчі. Пономаренко своєю манерою мені чимось нагадує шведа Златана Ібрагімовича. Я проти нього грав.
— Найближчим часом збірна України розпочне виступи в Лізі націй, де її суперниками будуть Угорщина, Грузія та Північна Ірландія. Що думаєте про шанси «синьо-жовтих»?
— Коли Україна гратиме 28 вересня в Грузії, я планую бути на цьому матчі. Якщо ж говорити про шанси, то кожен із трьох суперників непростий. Я сподіваюся, що з появою біля керма української збірної нового наставника Андреаса Мальдери її результати стануть кращими, і та мета, яка поставлена перед головною командою країни, буде досягнута.
В’ячеслав Кульчицький