Вихованець київського «Динамо» Артем Фаворов, який нині є гравцем угорського клубу«Академія Пушкаша», розповів, чого він не грає з березня цього року.
— Ти востаннє виходив на поле 1 березня 2026 року. Потім ще у двох матчах був у запасі і з квітня навіть не потрапляєш до заявки своєї команди. Що сталося?
— Якщо чесно, ситуація дійсно важка. Я був травмований, у мене діагностували пубалгію (хронічний больовий синдром в області паху, який часто зустрічається у спортсменів через перенапруження м’язів, — прим. ред.). Я лікувався сам, клуб мені не допомагав. У червні мені сказали, що в клубі є проблеми з фінансуванням, тому мені потрібно шукати інші варіанти продовження карʼєри.
— Якою була твоя реакція?
— Я сказав, гаразд, не проблема. Я відновлювався два місяці і доволі рано почав знову тренуватися, через що стався ніби як рецидив. Я знайшов нову команду, пройшов там медогляд, під час якого в мене виявили проблеми в паху. Зауважили, що операція не потрібна і загалом були не проти підписати мене. Аж раптом у липні в «Академії Пушкаша» мені сказали: «Ти нам потрібен у першій команді!». Я думаю: «добре, залишаюся». Все нормально, продовжив лікуватися. Мені допомагав фізіотерапевт збірної Угорщини та лікар з України, велике спасибі їм за всю допомогу.
— Що було далі?
— Ближче до закриття трансферного вікна я все ще відчував біль, але мене це не дуже турбувало, я зробив МРТ і мені повідомили, що через тиждень-два я буду в загальній групі. Але мене викликав спортивний директор і знову повідомив, що я їм не потрібен.
— Якісь варіанти пропонували?
— Вже 9 вересня, коли майже всюди реєстраційні періоди були закриті, запропонували поїхати в Сербію. Я відмовився. Тоді мені сказали, що значить до зими я буду працювати з другою командою. Бо ніде більше мене б не зареєстрували.
— Чесно кажучи, таке ставлення шокує. З чим ти це повʼязуєш?
— Я не знаю. Ставлення просто ніяке — я травмувався, ніхто не допоміг з відновленням, я сам шукав лікарів та інших фахівців, а потім почалися ці гойдалки — то потрібен, то не потрібен і дотягнули до закриття трансферного вікна.
— Я правильно розумію, що попри усе це, ти все ще повʼязаний контрактом з «Академією Пушкаша»?
— Так, контракт із ними розрахований аж до наступного літа. Але я просто сам по собі.
— Як морально почуваєшся в цій ситуації?
— Не гірше, ніж люди у нас в Україні. Авжеж, важко і неприємне таке ставлення, однозначно, але нічого, прорвемося. Сподіваюся, що зможу якнайшвидше набрати форму. Бо травма начебто серйозна, але операція не була потрібна, просто був потрібен час.
— А як сталося те, що клуб не допоміг з відновленням, якщо ти був провідним гравцем команди?
— Тут ситуація з медичним персоналом в клубах не така, як в Україні чи в інших країнах Європи. Тут лікарі працюють при клубах пару разів на тиждень, їх особливо нічого не цікавить. В клубі вирішили, що я просто під час відпустки влітку відновлюся та й все. Але ж воно так не працює, потрібно контролювати процес, мати чітку програму відновлення… Ключове інше — якби я одразу знав, що не потрібен клубу, то все робив би інакше і влітку опинився б в іншій команді.
— Як переважно проводиш час у цей період?
— Враховуючи, що я сам по собі, а не з клубом, то це дещо непросто — я не знаю ніяких конкретних термінів, їжджу доволі далеко на відновлення, постійно проводжу обстеження, адже хочу якнайшвидше повернутися до тренувань хоча б. А ще намагаюся проводити якнайбільше часу з родиною та дітьми.
— Чи залишається в тебе якась комунікація з партнерами по команді, персоналом або керівництвом?
— З хлопцями з команди я, звісно, спілкуюся. Вони теж в шоці від того, що відбувається. Шоковані тим, що мені сказали, що на мене чекають, а 10 вересня сказали, що я вже не потрібен. Я кажу: «Давайте я хоча б зроблю МРТ, подивимося, як буде, бо мені сказали, що за пару тижнів я буду в загальній групі». Але мені відповіли: «Не потрібно!».
— Чи відвідував матчі «Академії Пушкаша» за цей період?
— Був пару разів. Важко у такій ситуації приходити на стадіон і дивитися матчі, знаючи, що міг би допомогти команді, але не маєш такої можливості. Думаю, подібне переживає кожен травмований гравець, який вибуває на, умовно кажучи, тривалий термін.
Кирило Круторогов