Захисник збірної України Ілля Крупський поділився емоціями після перемоги над Угорщиною в матчі 1-го туру групового раунду Ліги націй.
— Ілля, які емоції після цього матчу? Як оціните гру команди та свій дебют за збірну?
— Емоції супер. Ми перемогли — що може бути краще? Тому свій дебют оцінюю на 10 із 10. Окреме спасибі Сікану, який забив переможний м’яч.
— Що відчули, коли вперше одягнули футболку національної збірної України та вийшли на поле перед переповненими трибунами? Наскільки партнери допомогли впоратися з хвилюванням?
— Дуже вдячний партнерам за підтримку. Миколенко, Забарний, Андрій Ярмоленко та інші досвідчені хлопці постійно підказували й допомагали мені на полі. Вперше одягнути футболку національної збірної — це величезна гордість. Дякую всім за підтримку та привітання.
— На початку матчу у вас було кілька неточних дій. Це було дебютне хвилювання, тиск трибун чи бажання зіграти максимально надійно?
— Звісно, не без цього, хвилювання було. Ми ж не роботи, всім властиво помилятися. Це звичайний людський фактор, головне було швидко зібратися і ввійти в гру, тому далі все пішло нормально.
— Хотілося запитати про лідера угорців Домініка Собослаї. Чи готувалися ви до нього якось по-особливому? Можливо, тренери давали персональні настанови?
— Та ні, чогось надзвичайного не було. Нам наголошували, що він правоногий і має класний удар. Звичайно, ми його розбирали, але не окремо, а разом з усією командою суперника. Сьогодні ми просто не дали йому простору і шансів щось створити, отже, наш план повністю спрацював.
— Після сьогоднішнього матчу чи можна назвати Угорщину прямим конкурентом України в боротьбі за перше місце у групі?
— Я б сказав, що не лише Угорщину, а й Грузію та Північну Ірландію. Усі команди зараз виглядають дуже пристойно. Тому розслаблятися ніколи. Ми вже потроху забуваємо цю гру. Користуючись нагодою, вітаю всіх українців із перемогою.
— Які глобальні цілі команда ставить перед собою в цій Лізі націй? Це виключно перше місце та повернення до дивізіону А?
— Рухаємося від матчу до матчу. У кожній грі потрібно виходити з думкою про перемогу, а вже наприкінці подивимося, куди це нас приведе та чого вдалося досягти.
— Попереду ще три матчі протягом десяти днів. Наскільки ви особисто та вся команда готові фізично й ментально витримати такий графік?
— У заявці 30 футболістів, тобто фактично два повноцінні склади. Тренерський штаб має можливість проводити ротацію, тому, думаю, і фізично, і ментально ми готові до такого насиченого графіка.
— Хотів запитати про ту сутичку наприкінці матчу. Ви бачили, що там насправді сталося?
— Та це звичайний футбольний момент, емоції. Хлопці трішки пошарпалися між собою. Я тоді вже був на лаві запасних, але бачив, як усі туди побігли розбороняти. Нічого надзвичайного там не відбулося.
Роман Придиба