Грузія — Україна — 0:0. Пресконференція. Андреа Мальдера: «Дуже задоволений тими, хто сьогодні грав»

У понеділок, 28 вересня, збірна України в рамках 2-го туру Ліги націй сезону-2026/27 зіграла внічию зі збірною Грузії − 0:0. Поєдинок проходив у Тбілісі. До вашої уваги післяматчева пресконференція головного тренера української національної команди Андреа Мальдери.

— Ви зробили 10 змін у стартовому складі порівняно з попереднім матчем. Ви свідомо пожертвували цією грою?

— Перед тим, як говорити про футбол, я хотів би висловити свої співчуття людям у Києві, який сьогодні зазнав боягузливого і дуже жорстокого бомбардування. Я хотів би засвідчити свою близькість до українського народу. Для мене це дуже важливо.

Що стосується вашого запитання, то я не ділю команду на основних і запасних гравців. Ми єдина команда, одна група. Я вважаю, що мав дати можливість зіграти іншим футболістам. Вони сьогодні дали мені дуже важливі відповіді на мої запитання. І я дуже задоволений тими, хто сьогодні грав

— Чому ви вирішили провести в перерві одразу три заміни? І чому ви вирішили замінити Пономаренка, а не, наприклад, Зубкова?

— Я замінив Пономаренка, тому що в атаці в мене був дещо інший вибір. Пономаренко і Ванат після першого тайму були дуже втомленими. Тому я вирішив замінити їх на двох атакувальних гравців, які могли б допомогти нам у пресингу.

А Зубков дуже добре зіграв у тій ролі, яка була відведена йому сьогодні.

— Трубіна визнали гравцем матчу. Чи створює це вам приємну проблему робити вибір на наступні матчі між ним і Різником?

— Це справді позитивна проблема — мати у своєму розпорядженні двох таких надійних гравців. У мене не було жодних сумнівів щодо Трубіна, це екстраординарний гравець. Він сьогодні зробив багато сейвів, але він не єдиний, хто провів хороший матч. Також я дуже задоволений Михавком, який дуже уважно діяв, а також Сарапієм. Буває, що матчі виходять не такими вже й яскравими з естетичної точки зору. Суперник ставився до нас із повагою, не йшов у високий пресинг. Нам потрібно було грати в пас дуже чисто. Звичайно, ми можемо грати краще, але я хочу зробити акцент саме на багатьох позитивних моментах, які були в цьому матчі.

— Сьогодні у вашої команди не вийшла гра в атаці. Мало ударів, мало моментів. Чому так сталося?

— Так, ви маєте рацію, у нас сьогодні не було особливих моментів. Збірна Грузії «сідала» у п’ять захисників, максимально звужувала оборону, і з технічної точки зору нам потрібно було грати дуже чисто. Були моменти, коли ми наближалися до штрафного майданчика, але, на жаль, нам іноді бракувало цього останнього пасу. У першому таймі ми занадто часто грали вертикально. Але, повторюся, всі матчі — різні. Сьогоднішній матч із тактичної точки зору був складним. Як і з емоційної. Найголовніше, що команда відреагувала і боролася.

— Другий тайм з Угорщиною був доволі нервовим, було багато жовтих карток. Сьогодні все було спокійніше. Чи проводили ви з цього приводу якісь розмови з гравцями?

— Якщо чесно, про це ми особливо не говорили. На жаль, ми отримали дві жовті картки, які є достатньо складними для нас: Бондар і Очеретько не зможуть зіграти в наступному матчі. Хлопці боролися, коли треба було йти в дуелі, вони це робили. Повторюся, матч був достатньо складним.

— Як вам гра збірної Грузії під керівництвом нового головного тренера? І чи очікуєте ви такого ж матчу з Грузією за місяць?

— В особі збірної Грузії я сьогодні побачив дуже сконцентровану команду, яка боролася за кожен м’яч. В принципі, цього я й очікував. Саме такого збалансованого матчу я й очікував. Не можу судити збірну Грузії, але сьогодні була дуже хороша, дуже сильна команда, яка перебуває в дуже хорошій фізичній формі.

— Наскільки змінилася гра збірної Грузії з приходом нового тренера?

— Думаю, що з тактичної точки зору новому тренеру було складно щось сконструювати лише за два дні. Я побачив команду з хорошим духом. І ми мали бути готовими до цього.

— Яково це — працювати в країні, яка перебуває під щоденними бомбардуваннями, яка перебуває у стані війни?

— Це дуже особливі емоції. Іноді розмови про футбол виглядають чимось поверхневим, коли дивишся на те, що відбувається в Україні. Спробуйте собі уявити, що в багатьох гравців нашої команди є дружини і діти, які живуть в Україні. І щоранку, коли вони телефонують додому, вони не запитують, що вони вчора вечеряли — вони запитують, як минула ніч. На мій погляд, хлопці — великі молодці. Вони відчувають величезну відповідальність і хочуть віддати максимум для свого народу. І я дуже пишаюся ними. Сьогодні вони сиділи в телефонах і дивилися, як бомбардують Київ... Спробуйте уявити, наскільки складно в цій ситуації говорити про футбол.

Олександр ПОПОВ