Голкіпер луганської «Зорі» Олександр Сапутін — про нещодавній матч з київським «Динамо» (0:2) у 7-му турі чемпіонату України, цілі своєї команди в поточному сезоні, а також про збірну України.
— Олександре, зараз у чемпіонаті міжнародна пауза. Як команда проводить цей період, готуючись до поновлення матчів? Як оцінюєш свою нинішню форму?
— Як на мене, зараз у команді дуже гарна атмосфера, ми плідно працюємо на тренуваннях. Після останньої гри з «Динамо» (19 вересня, — прим. ред.) мали чотири дні паузи, трохи відпочили, а потім повернулися до роботи. Тепер щодня тренуємося і вже готуємося до відновлення чемпіонату. Особисто я почуваюся добре, перебуваю в хорошій формі, багато працюю і маю для цього всі можливості, адже зараз у нас буде по два тренування на день. Думаю, до поновлення ігор чемпіонату і я, і вся команда підійдемо в хорошому стані.
— Команда провела сім матчів у чемпіонаті. Що можеш сказати про цей відрізок сезону?
— Мета «Зорі» — бути в п’ятірці та потрапити до єврокубків. Саме до цього ми прагнемо. Якщо зараз ми не там, звичайно, це не дуже подобається ні мені, ні всій команді. Але ми намагаємося все змінити й піднятися якомога вище в турнірній таблиці.
— В останній грі з «Динамо» за рівного перебігу матчу команда пропустила два голи в останні десять хвилин. Наскільки прикро було втратити результат наприкінці матчу?
— Дійсно, ми добре виглядали, «Динамо» — теж. Моменти були в обох команд, загалом грали на рівних, але трішки більше пощастило «Динамо».
— Із двох м’ячів, які ти пропустив від «Динамо», чи був такий, який можна було парирувати?
— Я вважаю, що будь-який м’яч можна відбити. Десь потрібно раніше прочитати епізод, десь раніше піти, десь швидше зреагувати. Усе можна зробити краще. У матчі з «Динамо» було два рикошети — два голи, але я ніколи не знімаю із себе відповідальності. Напевно, міг щось зробити, щоб запобігти цим голам. Ми з тренерами ще будемо розбирати ці епізоди, переглядати їх і визначати, що можна було зробити краще.
— Збірна України зараз грає в Лізі націй. Чи вдається тобі стежити за матчами?
— Так, дивився перший матч збірної проти Угорщини. Гарно грали, результат закономірний. Мені сподобався характер команди. Наприкінці матчу хлопці не дали себе скривдити, стали, як то кажуть, ніс до носа із суперниками й показали, що можуть за себе постояти.
— Що можеш сказати про майбутнє збірної?
— Зараз у збірну викликають багато нових, молодих гравців, які амбітні, хочуть себе показати й будуть це доводити. Прийшов новий тренер зі своїм баченням і новими поглядами на гру. Думаю, у збірній усе буде в порядку.
— А як щодо тебе? Бачиш себе в майбутньому у збірній України?
— Звісно. Я кожен день працюю для того, щоб колись опинитися у лавах збірної України. Також хочу потрапити в топчемпіонат і грати за топкоманду. І дай Бог, щоб так і було. Я в це вірю і буду до цього йти.
— Ти сказав про своє бажання потрапити в топчемпіонат. Раніше ти розповідав про інтерес з боку «Валенсії», але зрештою залишився в «Зорі». Чи надовго?
— Я не знаю. Це питання не до мене. Як вирішить керівництво клубу, так і буде. Я зараз у «Зорі», цей клуб мене виховав і дав мені багато. Я хочу для нього найкращого, тому буду допомагати команді на футбольному полі й робити все від себе залежне. У мене ще є контракт із клубом, мені тут усе подобається, я працюю і почуваюся добре. Тому я дуже вдячний «Зорі».
— Окрім «Валенсії», чи були ще інші варіанти із закордонними клубами?
— Напевно, були. А можливо, й не були.
— А який європейський клуб тобі найбільше подобається? І чи є чемпіонат, у якому ти в майбутньому хотів би зіграти?
— Я вболіваю за «Ліверпуль». Звісно, хочеться грати там, в англійській Прем’єр-лізі. Але такого варіанту немає. Тому подивимося, яка команда мною зацікавиться і де я буду потрібен. Якщо це колись станеться, то я буду тільки вдячний Богу за це.
— При переході до закордонного клубу що для тебе важливіше: особистий контракт, можливість регулярно грати чи ім’я клубу?
— Для мене найважливіше — грати. Я ніколи не гнався за контрактами, особистими умовами чи грошима. Можливо, колись щось зміниться, але зараз для мене головне — виходити на поле.
Олександр Петров