Екс-нападник київського «Динамо» Віктор Хлус поділився очікуванянми від матчу Ліги націй між збірною України і збірною Північної Ірландії.
— Наша національна команда зіграла два матчі у Лізі націй. Що скажете про свої враження від поєдинків з угорцями та грузинами?
— Можу вас запевнити: якби Валерій Васильович Лобановський побачив таку гру, він дійсно сказав би, що це не футбол, а антифутбол. Це стосується дій нашої збірної в обох матчах, але у більшій мірі відноситься до поєдинку в Грузії.
Мені пригадується, як Лобановський реагував на епізоди, коли два центральних захисники один одному пас віддають. Він цього пережити не міг, був дуже невдоволений. Його бачення ролі оборонця було пов’язане з простішою грою: «забрав — віддав» — і все. Якось при розборі однієї з ігор він сердито сказав про подібні дії нашому захиснику: «Ну що ти крутиш м’ячем, у тебе ж завдання інші: відібрати його — і віддати передачу півзахисникові».
Тому коли я бачу, як центральні оборонці збірної України перепасовуються між собою, мені аж погано стає. У Будапешті в угорців наші хоча б виграли 1:0 за програшної гри, давши результат. А от у Тбілісі був повний антифутбол. Нам є з чим порівнювати. Коли паралельно слідкуючи за Лігою націй вмикаєш по телевізору інші матчі, то дивлячись їх кожен день, бачиш суттєву різницю між нашою грою і грою таких збірних, як Англія, Іспанія, Бельгія, Португалія.
Це просто космос, Україні ж до цих команд ще так далеко! Люди створюють за один матч по 10−15 моментів, а у нас у поєдинку з тією ж Грузією тільки два рази по воротам вдарили. Та й то, ледь не прибивши контролера квитків (сміється).
Нехай це послужить для нашої збірної гарним уроком, аби наступні матчі вона грала зовсім по-іншому. Переконаний: цього бажає вся наша футбольна еліта. А щодо того ж поєдинку з Грузією виникає лише одне питання: як керівники нашого футболу такого припустилися?
— Попереду у збірної України в Лізі націй чотири матчі — два з Північною Ірландією та тими ж Угорщиною і Грузією. Якими вам бачаться шанси нашої команди щодо виходу до Дивізіону А?
Скажу відверто: після першої гри з угорцями був якийсь оптимізм, пов’язаний з перспективою перемоги у групі. Та зустріч з грузинами дещо змінила погляди. Після неї, як мені здається, нам потрібно думати не про те, як вийти з першого місця, а про те, як залишитись у Дивізіоні В. Адже з такою грою може й таке статися. Тому про шанси щодо переходу на вищий щабель Ліги націй вести мову поки що зарано.
— Наступний суперник — збірна Північної Ірландії.
— Північна Ірландія — це ж не Іспанія, Англія, і навіть не Португалія, Бельгія чи Швейцарія. Можна ж назвати з десяток збірних у якості порівняння. Але я про інше. Хотілося б запитати керівників не тільки нашого футболу, а й спорту загалом: якщо український спортсмен потрапляє в десятку найкращих, то про нього хтось пише чи чує? Ні. Так от, на відміну від мого прикладу наша футбольна збірна нині посідає 33-є місце у рейтингу ФІФА, а ми про неї весь час тільки і говоримо.
Цим самим мені хочеться підстьобнути усіх причетних до спорту загалом і футболу зокрема, щоб наша Україна процвітала і ми бачили її представників на найвищих місцях у європейських та світових змаганнях.
Андрій Писаренко
Аплодирую стоя.
Аплодирую стоя.