Колишній півзахисник київського «Динамо» Артем Яшкін поділився враженнями від матчу Ліги націй між збірною України і збірною Угорщини.
— Артеме, яким буде ваше резюме щодо гри Україна — Угорщина?
— Перше, що впало у вічі, так це не зіграність колективу. З погляду на результат, то жодної вигоди всі ці ротації головного тренера не принесли. І цю не зіграність було чітко видно в лінії оборони.
Це не стосується безпосередньо центральних захисників, а всіх дій збірної біля своїх воріт. Плюс, спонтанні, хаотичні дії в атаці та поспіх не давали осмислено завершувати комбінації. Також гра за схемою — 4−4−2, що пропонує Андреа Мальдера, м’яко кажучи, не виходить, бо у клубах ніхто так не грає.
Виважених дій у грі збірної України я не побачив. Хоча у самому бажанні футболістам не відмовиш, усі намагалися, ось тільки цього старання не вистачило навіть для нічиєї.
— Наставник збірної України усі чотири поєдинки провів в експериментах. Що вам сподобалося у діях нашої команди, а що — ні?
— У грі збірної не було цілісності. Але це й зрозуміло, бо важко за кілька днів тренувань повністю зрозуміти наставника та стати зіграним колективом. А те, що Мальдера перевіряв найближчий резерв та старожилів, це читалося. Якщо у наставника не стоїть завдання добиватися в Лізі націй серйозних результатів, то він побачив усе, зрозумів. Я впевнений, що у листопаді багато буде інакше.
— Судячи з того, як тренер тасував склад, результат, дійсно, не стояв на чолі?
— Ми можемо лише здогадуватись. Ми ж не знаємо, яку мету Андрій Шевченко ставив перед новим тренерським штабом.
— Проте вболівальники завжди хочуть бачити свою команду вгорі турнірної таблиці. Це нам надолужити ще можна?
— Дві перемоги здобути цілком реально. Але ніхто не знає, з яким підбором футболістів наставник підійде до матчів у листопаді. Може, ті, на кого він розраховуватиме, не дай боже, отримають травми. Весь план може зламатися. Адже цього не можна виключати.
Головний тренер збірної отримує футболістів, які працюють у клубах, і в якому вони стануть за місяць, поки теж питання. Багато чинників мають зійтися воєдино, що наставник зміг створити кулак.
— Мальдера вперто робить ставку на гру у двох нападників.
— Судячи з ігор, так і є.
— Хто, до речі, вам запам’ятався, сподобався у грі з угорцями?
— Я не став би нікого виділяти. Ніхто не був лідером. Хоча перші півгодини сама команда грала чудово. Була агресія, бажання.
— Усі голи у нинішній Лізі націй ми пропускали із центральної зони. Чому так?
— Мені Михавко дуже подобається, як футболіст. Але, що у клубі, що у збірній, коли результат давить на команду, Тарас весь час тікає вперед. Ось саме з його зони пішла передача до штрафного майданчика. Сарапій висунувся вперед, Забарний був із гравцем. А де були наші опорні півзахисники? Гравця, який забивав гол, намагався зупинити Циганков. А Крупський виконував Бондаря у матчі із Північною Ірландією. Він був у правильному місці, контролював суперника, який був за п’ять метрів від нього. Наші опорники дуже слабко зіграли на оборону. Особливо показовим у цьому плані був перший гол.
Зараз багато хто говоритиме, що вони добре комбінували, але у наших воріт було два ключові моменти і ми пропустили два м’ячі. Що в одному, що у другому епізоді Назарина та Очеретько нікого не тримали. Я не аналітик, але це відразу впало у вічі.
— Якщо говорити глобально, то які, на вашу думку, перспективи збірної України з огляду на всі проблеми?
— Видно, що Андреа Мальдера має свої думки, напрацювання. Він бачить футбол не так, як Сергій Ребров. Мені подобається, що команда намагається діяти агресивно, пресингувати, щоправда, моменти створюємо лише у першому таймі. З позиційними атаками ми маємо проблеми, поки ми не знаємо, як у таких випадках розривати оборону противника.
— Загалом, роботи непочатий край?
— Левова частка підготовки футболістів відбувається у клубах. Чому наш рівень футболу падає? Та тому що ми не тренуємо майстерність футболістів, тому вони не мають впевненості. Нам потрібний результат, тому ми поспішаємо, не вистачає терпіння.
Взяти того ж таки Пономаренка. Він талановитий, але це теорія. Скільки атак він запоров тим, що забігав до офсайду? А ось Краснопір, як мені здається, зростає. Я можу судити хоча б тому, що я знаю його по роботі в «Руху». Він дуже додав. І знов-таки, це все плоди клубної роботи.
Сергій Дем’янчук