Відомий у минулому нападник Василь Сачко оцінив виступ національної збірної України в першій частині Ліги націй та розповів, чого очікує від неї в заключних листопадових матчах.
— Схиляюся до того, що інтрига в цьому престижному турнірі буде зберігатися до кінця. Сили учасників у нашій підгрупі приблизно рівні, що підвищує значення кожного поєдинку. Тому трохи прикро, що в останньому матчі — з угорцями — під завісу забракло концентрації, і це призвело до несподіваної поразки. Шкода, бо нічия наших цілком влаштовувала.
— В активі підопічних Андреа Мальдери — чотири очки з 12 можливих. Очікували більшого?
— Так, особливо коли врахувати, що на старті взяли гору в Будапешті, продемонструвавши доволі змістовну гру.
— Далі були нічия з грузинами, дві поразки від північноірландців та угорців. Знайшли цьому пояснення?
— Занадто багато було експериментів зі складом, давався взнаки й заповнений лазарет нашої збірної. Погодьтеся, Миколенко, Судаков, Ярмолюк, Малиновський дуже б допомогли.
Також, на жаль, доводиться констатувати, що в нашій збірній немає футболістів, котрі б у скрутний момент взяли гру на себе й зробили потрібний результат. Прикро, бо з кожним сезоном роль лідерів зростає.
— До гравців яких амплуа у вас було найбільше претензій?
— Оскільки я свого часу грав у нападі, то, передусім, уважно слідкував за організацією гри в атаці. Тут ще є над чим працювати. Не виключено, що наші форварди були не переконливі, бо не одержували належної підтримки від партнерів.
— Тоді насамкінець, чим закінчиться виступ підопічних Андреа Мальдери в поточній Лізі націй?
— Думаю, що прямого вильоту уникнемо. Більше схиляюся до того, що фінішуємо другими й ще зіграємо перехідні матчі за підвищення в класі. Хоча не виключаю й варіант, що будемо третіми, й тоді нас чекають уже поєдинки за збереження «прописки». Як бачите, найцікавіше ще попереду.
Сподіваюся, що до листопада Андреа Мальдера вже визначиться з кістяком збірної. Також впевнений, що ті провідні гравці, які після пошкоджень повернуться до строю, зуміють проявити себе. Тому є підстави для оптимізму.
Андрій Писаренко