Ексфутболіст донецького «Шахтаря» Олександр Сопко дав оцінку минулому циклу за участю національної збірної України. Нагадаємо, у рамках Ліги націй синьо-жовті в першій грі обіграли збірну Угорщини (1:0), потім зіграли внічию з грузинами (0:0), після цього розгромно програли команді Північної Ірландії (0:3) і наприкінці поступилися в другій грі збірній Угорщини (1:2).
— На ваш погляд, загальна оцінка, підсумок цього збору — очікуваний, чи навпаки — команді вдалося певною мірою стрибнути вище голови, зважаючи на всі супутні моменти?
— Для оптимістів результат невдалий. Оптимісти завжди сподіваються на краще і чекають на нього. Реалісти цілком спокійно й очікувано сприйняли цей результат. Песимісти кажуть, що буде ще гірше.
У розрізі реалістів можна оцінювати результат. Це ілюстрація нашого загального становища у футболі в Європі. Це ілюстрація майстерності наших футболістів. Це ілюстрація того, що ми застрягли в тактичному, функціональному плані в параметрах 20-річної давнини. Тому дуже багато висновків.
На жаль, усі вони невтішні. Якщо додати ще стан країни загалом і потенціал, то реалісти вже ближче стають до песимістів.
— Та ротація, яку проводив головний тренер, — це сміливий крок Мальдери? Чи навпаки виникає питання — а чим головний тренер займався до цього, якщо кістяка команди досі не видно?
— Цілком справедливе запитання. У всіх своїх інтерв’ю перед початком циклу Мальдера замаскував свої цілі й цілі команди. Загальні фрази, які можна трактувати по-різному.
Ми намагаємося перебудувати гру, ми намагаємося оновити склад, ми дивимося в майбутнє, але відповідальність за результат ніхто не знімав. Усе в один салат. Так не буває, що ми хочемо одночасно гру показати і нові рухи зробити. Ми хочемо одночасно оновити склад і при цьому отримати результат.
Те, що Мальдера почав робити, схоже на аудит з його боку. Він хотів перевірити потенціал кандидатів до збірної. Я так розумію, що він замахнувся на більш радикальні реформи, ніж допустимі для тренера національної збірної. Таке собі, Клопп на мінімалках. Той теж казав, що потрібна перебудова, реформи, більше гравців, повноваження, додатковий карт-бланш.
Але Клопп може собі це дозволити. Він має величезний тренерський досвід. Мальдера його не має. Тому братися за таке завдання, як реформувати весь наш футбол, — я думаю, воно йому не під силу. Влаштовувати такі перегляди, аудити, говорити про те, що в нас усе попереду, — я думаю, що для нього це ризиковано.
Сконцентруватися на виконанні завдання? Для цього треба було б визначити склад, награвати його. Але його підхід — розбити це навантаження на 35 людей, 4 гри і тим самим вирішити завдання з набору очок — із цього нічого не вийшло.
На мій погляд, функціональний стан наших гравців настільки низький, що навіть 2 гри вони не витримують. Експеримент із розширеним складом теж провалився. Багато травм, виявилося, що гравці не готові до режиму дві гри на третю. Гравці не можуть, навіть пропускаючи одну гру, потім вийти і викластися на повну.
Цей збір показав, що навантаження на 40−60 осіб не допоможе, якщо футболісти не готові витримувати темп навіть в одній грі. А мені здалося, що ні в одній грі команда не була на високому функціональному рівні. Провалювала або перший тайм, або другий тайм, або грала уривками, або дуже пасивно, або не могла додати в ті хвилини, коли треба було.
Був відрізок в останній грі з угорцями в другому таймі, коли після пропущеного гола пішли вперед і трохи притиснули їх. Але це був спалах, який тут же повернувся грубими тактичними й технічними помилками.
Щойно ми додаємо інтенсивності, щойно ми виходимо на рівень належної інтенсивності, з якою грають інші команди, навіть не топові, а нашого дивізіону, то одразу ж з’являється такий величезний відсоток браку, що просто зашкалює.
Ніхто з гравців збірної, окрім, можливо, кількох донеччан і киян, не грає всі матчі в основному складі з повною самовіддачею на високому функціональному рівні й з належною інтенсивністю. Гравці, які грають у закордонних клубах, — вони теж там не основні, не лідери команди, більше того, вони там не всі матчі грають узагалі від дзвінка до дзвінка, є просто гравцями ротації для конкуренції. Тому їхній фізичний стан теж залишає бажати кращого.
Без фізичного стану складно демонструвати сучасний футбол, який ділиться на дві частини — контроль м’яча дуже активний, інтенсивний і пресинг. У пресингу навіть збірна Грузії грала ефективніше, вони йшли у відбір жорсткіше, не боялися залишати свої зони, активно атакували у штрафному майданчику збірної України.
Побоювалися, іноді вони відходили назад, боялися контратак, але там, де вони демонстрували пресинг, він був набагато ефективнішим, ніж у нашої збірної. Тому грати й вимагати результатів, коли ти не вмієш до ладу контролювати м’яч, чіплятися за нього, загострювати у штрафному майданчику, проявляти індивідуальні якості, обіграти одного-двох у центрі поля або в чужому штрафному майданчику, і водночас уміти пресингувати, бігати за своїм гравцем, намагатися змусити його помилитися — ми не готові ні в одній частині футболу, ні в іншій.
— Сам Мальдера у своїх інтерв’ю робив акцент на необхідності привести до ладу ментальну складову гравців.
— Ментально, я думаю, він апелює до того, щоб футболісти змушували себе більше страждати на футбольному полі, більше терпіти, більше старатися. Більше показувати позамежну самовіддачу, а не грати впівсили. А то я вирішив, що максимум пробігти, стільки ривків зробити, стільки разів вступити в єдиноборство — і все, більше я не можу. І психологічно не можу себе подолати.
Якщо Мальдера в цьому бачить потенціал, то йому треба стати клубним тренером. Збірна, приїжджаючи на ці два тижні, не може психологічно змінити свій характер, ставлення, стереотипи. Тому, я думаю, ми зараз можемо всі стріли спрямувати на Мальдеру, на його штаб, на те, що він неправильно обрав тактику, гравців.
Але питання набагато глибше й ширше — це стан нашого футболу. Поки не зміниться психологія дитячих і дорослих тренерів, гравців (як дітей, так і дорослих) — ми так і гратимемо. Битися за якийсь результат, по мінімуму витрачати сил, сподіватися на якусь удачу, на помилку суперника, десь виграти. Мовляв, ми ж футбольна країна, ми повинні, ми можемо. У нас скільки гравців грають за кордоном? Хто грає, де? Хто з них новий Шевченко, Заваров?