Відомий експерт, головний тренер академії «Лівого Берега» Олег Федорчук оцінив перспективи збірної України в Лізі націй після чотирьох стартових турів, у яких «синьо-жовті» набрали 4 очки.
— Перспективи у збірної України, безумовно, є. Тренер, як на долоні, ми, в принципі, розуміємо, чого він хоче. Ось тільки хочеться, щоб була послідовність і логічність. Зрозуміло, що Мальдера намагається познайомитися з футболістами, дізнатися їх з усіх боків. Однак під керівництвом італійського фахівця команда провела вже шість поєдинків (були ще два товариські матчі), а цього достатньо для будь-якого тренера. Стабільність — ознака майстерності. А стабільність основного складу — це ознака впевненості тренера.
Збірна України — це не сайт знайомств, а організація, де грають найкращі футболісти країни, не перспективні, а найкращі. Наставнику вже час визначитися з основним складом. У квартирі не можна постійно робити ремонт, хочеться присісти і спокійно подивитися якісний футбол у виконанні нашої національної команди. А то в нашому нинішньому житті й так вистачає нервування, а тут ще й збірна підливає олії у вогонь. (Сміється).
— Андреа Мальдера вже надто сильно заглибився в експерименти?
— В українському футболі зараз є тенденція, що тренер будує команду під своє бачення, не враховуючи індивідуальні можливості гравців. Трохи відволікаючись від теми, скажу, що, якщо в клубах не грають у три центральні захисники і два нападники, то дуже складно за три дні поставити таку гру, навіть розповісти про всі тонкощі подібних дій колективу.
Поки що бажання Андреа Мальдери втілити свої тактичні мрії у збірній України, на мій погляд, не зовсім відповідають логіці. Мені здається, що спочатку потрібно знати можливості гравців, а потім підбирати тактику, а не навпаки. Якщо умовний Матвієнко чи Сарапій не грають за такою схемою в клубі, то ми й бачимо несподівані помилки. Коли у гравця пульс 200, то він забуває настанову наставника. Це я можу сказати, як колишній футболіст. А коли виконавцю все знайоме, то він працює на підсвідомому рівні.
— Які плюси ви побачили у збірній України?
— Видно довіру гравців до головного тренера, а це дуже важливо. Якщо зробити статистичне резюме, то в усіх іграх Ліги націй ми програли за гольовими моментами і за ударами у площину воріт. У всіх матчах, де збірна України більше володіла м’ячем, вона програла. А коли ми поступилися в цьому компоненті, була здобута перемога. Може, варто зробити висновок, що не потрібно гнатися за тим, що не приносить результат. Найбільший же плюс головного тренера в тому, що він засвічує гравців, які ніколи не були б у збірній. Упевнений, що в майбутньому це принесе свої плоди.
Також хотів би зазначити, що у збірної були серйозні кадрові втрати. З різних причин не приїхали Ярмолюк, Малиновський, Мудрик, Довбик, лише один матч відіграв Миколенко. Тому вірю, що в листопаді, якщо все буде гаразд, у нас набереться непогана команда. Поки довіра до головного тренера є, але вона не може тривати безкінечно.
— Назвіть трійку найкращих, на ваш погляд, гравців збірної зі знаком плюс і, відповідно, зі знаком мінус у минулих матчах Ліги націй?
— У трійки складно вкластися. (Усміхається). Номер один, на мій погляд, Очеретько, який провів на полі найбільшу кількість часу, і в грі Олега не було великих провалів. На друге місце поставлю Циганкова. Віктор приємно здивував обсягом виконаної роботи. Давно я не бачив його в такій формі. Не знаю, що там із ним роблять в «Аяксі», але набігати 14 кілометрів за матч — це солідний показник. На третє місце я б поставив двох футболістів — Сарапія і Михавка. Так, у них були помилки, але загалом вони спрацювали непогано. Як для дебюту непогано відіграли Крупський, Хлань і Краснопір.
До розчарувань я б відніс двох воротарів, хоча ця позиція вважалася у нас найсильнішою. Значно більшого чекав від Бражка, Піхальонка, а у Шапаренка, я так розумію, взагалі триває чорна смуга. Також більш упевненої гри і значно кращого ККД хотілося б бачити від Ваната і Яремчука.
Сергій Дем’янчук