Екс-нападник полтавської «Ворскли» Сергій Чуйченко пригадав переможний матч своєї колишньої команди проти київського «Динамо» (4:3) в чемпіонаті України сезону-1996/97, в якому він відзначився дублем.
— В тому сезоні з перших турів почали показувати, що недаремно підвищились у класі. Мали багато хороших хлопців, зокрема з «Динамо». Одразу засвідчили, що є «міцним горішком», воювали з усіма, билися на рівних. Згадайте хоча б матч проти того ж Динамо — обіграли їх 4:3. У них на лаві запасних сиділи Калітвінцев, Белькевич, не кажучи вже про інших футболістів неймовірного рівня.
— В тому матчі ви оформили свій дубль в перші 13 хвилин матчу. Що робилося на душі в той момент, що робилося на полі і на трибунах?
— Звісно, квитків на гру не вистачало. Люди просили, стояли довжелезні черги. «Динамо2 в той час було топом №1. Це вже потім "Шахтар» почав наступати на п’яти. Емоції, трибуни, підтримка божевільна. На кожен матч, незалежно від суперника, ми налаштовувались грати у свій футбол. Не боялись. Ось ці фактори зіграли велику роль.
— Який гол вам сниться найчастіше?
— Ну, мені сподобався мій другий гол, забитий «Динамо» в тому матчі, коли «Ворскла» перемогла 4:3. Комбінація, подача з флангу, я пробиваю головою метрів з одинадцяти і влучаю у самісінький кут. А голи мені вже давно не сняться.
— Якому голкіперу було найважче забити з гри?
— А я практично всім забив. Звісно, добре стояв Шовковський, той же Шутков. Голкіперам лідерів завжди важче забити, бо в тебе моментів обмаль.
— У кому зі сучасних наших форвардів ви найчастіше впізнаєте себе?
— У Пономаренку з Динамо десь плюс-мінус. Він уміє діяти в штрафному, підставити ногу, пробити.
Олег Бабій