Захисник черкаського ЛНЗ Олександр Драмбаєв розповів про дебют у збірній України, авторитет Андрія Ярмоленка та роботу наставника української національної команди Андреа Мальдери.
— Олександре, це був ваш перший виклик до національної команди. Як вас прийняли у збірній?
— Та все нормально, як і завжди, коли приїжджають дебютанти. Усіх приймають добре, допомагають, підказують. Із цим жодних проблем немає.
— Хто найбільше допомагав вам освоїтися, із ким найчастіше спілкувалися?
— Миколенко допомагав. Давав звичайні робочі підказки — так, мені здається, й повинно бути.
— Ви дебютували наприкінці першого матчу з Угорщиною. Що Мальдера сказав перед виходом на поле?
— Нічого особливого, тільки робочі моменти: де я маю грати, чого він від мене хоче. Часу залишалося небагато, тому це більше було для того, щоб я дебютував. Треба було вийти замість Жори Судакова й трошки допомогти команді на останніх хвилинах.
— А на зборі тренер розмовляв із вами індивідуально?
— Ні, окремо не розмовляли.
— Наприкінці матчу проти угорців сталася сутичка між командами. Що пам’ятаєте про цей епізод?
— Думаю, всі вже знають і розуміють, що сталося. Це емоції: усім потрібна перемога, у когось щось виходило не так, як хотілося. Футбол — емоційна гра. Коли таке трапляється, нічого страшного немає. Просто треба контролювати свої емоції, щоб не заробляти непотрібні жовті чи червоні картки.
— Хто зі збірників найбільше здивував вас на тренуваннях своїм рівнем?
— Вітя Циганков. У нього топовий рівень, і на тренуваннях він дуже виділяється.
— Як поводиться в роздягальні Ярмоленко? Наскільки відчутний його авторитет?
— Ярмола є Ярмола. Це лідер збірної, людина з великим авторитетом. Як він скаже, так, можна сказати, і повинно бути. Коли Миколайович щось підказує, це не пальцем у небо. Він дуже багато зіграв за національну збірну, пограв у Європі. Від нього дуже багато залежить у цій команді.
— Як Ярмоленка називають у збірній молодші партнери — Андрій чи Миколайович?
— Звісно, Миколайович.
— Після останнього матчу з Угорщиною Мальдера сказав, що команді бракувало лідера. Хто в нинішній збірній може жорстко поговорити з партнерами, коли це потрібно?
— Думаю, лідери залишилися ті самі. Насамперед це Миколайович, Миколенко, Коля Матвієнко — хлопці, які багато разів викликалися до національної збірної, у яких уже понад 50 ігор. Усі вони можуть це зробити.
— Проти Грузії Мальдера провів масштабну ротацію. Чим він пояснював такі зміни?
— Та особливих пояснень не було, це рішення тренера. Було чотири матчі за короткий період, а це дуже багато. Також це можна пояснити тим, що Мальдера усім довіряє і кожному дає шанс. Тому треба намагатися скористатися цим шансом на максимум.
— Без Миколенка проти Північної Ірландії зліва зіграв Матвієнко, а ви не потрапили навіть до заявки. Як ви сприйняли це рішення?
— Тренеру завжди видніше. Це його рішення, і, на мій погляд, його не треба засуджувати. Він так бачить, так хоче. Значить, на той момент це було правильно.
— Поразка від Північної Ірландії з рахунком 0:3 стала несподіванкою. Що не вийшло в команди в тому матчі?
— Звісно, це сюрприз. Неприємна історія. Але треба працювати над помилками й рухатися далі. Попереду ще дві гри, у яких потрібно здобути позитивний результат. Тоді вже будемо бачити, як воно буде. Треба розібратися, чому так сталося, зробити висновки й не повторювати цих помилок на полі.
— Після цього матчу до роздягальні заходив Андрій Шевченко. Що він сказав команді — це була жорстка розмова чи підтримка?
— Давайте залишимо це в роздягальні. Що він сказав, то сказав команді. Деталей розмови не розкриватиму.
— Після перемоги над Угорщиною — нічия і дві поразки. Чого збірній не вистачило, щоб набрати більше очок?
— Навіть не знаю. Перемог не вистачило. Треба було виходити на поле й вигравати, але вийшло так, як вийшло. Ніхто такого не хотів і не очікував. Але ми маємо цей результат, повинні його приймати, рухатися далі й робити висновки.
— Мальдера на післяматчевій пресконференції припустив, що частина гравців не звикла до високої інтенсивності. Ви пограли в Бельгії та Хорватії. Темпу нинішньої УПЛ достатньо, щоб одразу перейти на рівень збірної?
— Якщо брати, наприклад, показники датчиків, то темпу, думаю, достатньо. Але у збірній рішення треба приймати набагато швидше, тому що туди викликають найкращих гравців.
Я б більше оцінював різницю саме за швидкістю прийняття рішень. Треба швидше приймати правильні рішення й менше помилятися. В УПЛ твоя помилка не обов’язково вирішить долю гри. А на рівні збірних суперник може нею скористатися, тому що там хлопці на багато рівнів сильніші. Вони можуть мати один шанс за гру, забити — і ти програєш. Думаю, різниця більше в цьому.
— Що Мальдера сказав команді наприкінці збору, перед поверненням гравців до клубів?
— Подякував за збір, за ігри. Побажав успіхів у клубах і сказав готуватися: попереду ще дуже відповідальні матчі, треба буде приїжджати й перемагати.
— Команда ще вірить у перше місце? Тепер потрібно, щоб очки втрачали й суперники.
— А хто міг повірити, що після чотирьох ігор ми будемо на третьому місці? Звісно, треба вірити, усе може бути. Але насамперед треба розраховувати тільки на себе й виграти дві гри. А далі вже як буде, так буде.
— Самі чекаєте на виклик у листопаді? Мальдера щось говорив про ваші перспективи на наступний збір?
— Ні, нічого не казав. Звісно, хотілося б, але побачимо, як буде. Якщо добре проявлю себе у найближчих матчах за ЛНЗ, сподіваюся, викличуть. Якщо ні — значить, буду працювати далі, щоб викликали.
— У медіа ширились чутки, що нібито в Забарного почалася зіркова хвороба. Помічали щось подібне під час свого перебування в збірній?
— Нічого такого я не помічав і, якщо чесно, дуже здивувався, побачивши цю інформацію в медіа. Ілля на тренуваннях поводився як справжній професіонал.
— Проти кого зі збірників найважче грати на фланзі? І як успіхи в цих дуелях?
— Напевно, проти Віті Циганкова. Я з ним найчастіше зустрічався. Граємо один проти одного з перемінним успіхом, скажімо так. (Сміється).
— Хто зі збірної міг би виступати в стендапі, у кого найкраще почуття гумору?
— Зубков і Яремчук — приколісти ще ті. Та й загалом усі старожили збірної.
— Чий музичний плейлист у збірній ви б заборонили?
— Ой, не знаю. Усі ж у навушниках.
— Які прізвиська вам давали партнери? Було щось смішне?
— Лань, Драмба.
— Чому Лань і звідки пішло це прізвисько?
— Багато бігав, робив забігання — от і називали Ланню. Хто придумав, не знаю, якось спонтанно виникло. Так називали і в Кривбасі, і в Бельгії. Пам’ятаю, навіть у місцевих газетах так писали, потім — в інтернеті. Я спочатку й не знав, мені показали: «Ой, дивись — тебе ланню називають». (Сміється).
Андрій Піскун
Похоже, поговорка, было у отца 3 сына..., уже неактуальна.