Український тренер, керманич академії «Лівого Берега» Олег Федорчук поділився своїми враженнями від вчорашнього матчу 3-го туру основного етапу Ліги чемпіонів між італійським «Інтером» та донецьким «Шахтарем» (1:0).
— «Шахтар» виглядав цілком солідно протягом всієї гри, проте вилучення у складі «Інтера», здається, зіграло з «гірниками» злий жарт, якщо згадувати слова вже екснаставника «Динамо» Ігоря Костюка після поразки з «Поліссям» (1:3)...
— Ти просто зняв ці слова в мене з язика! Це дійсно класичний злий жарт. Коли ти отримуєш чисельну більшість, психологія змінюється: команда вже не думає про утримання нічиєї, думки лише про перемогу. «Шахтар» піднявся, дуже великими силами пішов уперед, і ці емоції зіграли проти нього.
Якщо уважно подивитися на гольовий епізод, то «гірники» нарвалися на зустрічний випад і фактично залишилися в ситуації два в два проти грізних італійців, які в цей момент виявилися набагато свіжішими за наших захисників.
— Пропущений м’яч — це насамперед індивідуальна майстерність Генріха Мхітаряна, який виконав передачу, чи помилка Бондаря?
— У таких епізодах завжди є дві сторони: гравець, який чудово все виконав, і той, хто був зобов’язаний цьому завадити. Бондарю треба було сідати глибше значно раніше, швидше повертатися назад. Якщо ти не хочеш отримати випад за спину, повинен вмикати максимальну швидкість заздалегідь — тоді б цієї розрідженої зони просто не існувало.
Крім того, вважаю, що й Різнику варто було витримати невелику паузу з виходом. Там ще точилася боротьба, суперник не відірвався настільки критично. Я не кажу, що Дмитро припустився результативної помилки, проте в цій ситуації він супернику абсолютно не завадив.
— Що ще сподобалося у цій грі, а що розчарувало?
— Відзначу те, що нарешті ми побачили збалансований і стабільний стартовий склад «Шахтаря». Це показник того, що Туран визначився з основною обоймою. На відміну від інших наших клубів у чемпіонаті, де триває нескінченна ротація, тут стабільність дає команді психологічну впевненість.
Хоча й Туран у свій перший сезон в «Шахтарі» дуже часто змінював гравців, шукав вдалі варіанти поєднання. Але бачимо, що на другий рік роботи в клубі йому вдалося сформувати кістяк команди. Єдиний, хто відверто випав зі старту проти «Інтера», — Мендоса. Це моє найбільше розчарування вечора.
— У трьох матчах проти «Інтера», АЕКа та ПСВ «Шахтар» має повний комплект: поразку, перемогу та нічию. Наскільки ця команда готова реально претендувати на вихід у плей-оф?
— Загальне враження позитивне: команда готова до єврокубкового темпу, малюнок гри простежується, тренер швидко реагує та оперативно керує процесом із бровки. Проте для стабільності на такій дистанції «Шахтарю» критично бракує двох речей.
Перше — результативного нападника, навколо якого будується атака в будь-якому топ-клубі. Друге — залізобетонної надійності в центрі оборони. На жаль, якісних альтернатив на цих позиціях у «Шахтаря» сьогодні обмаль. А без цих двох компонентів доводиться покладатися виключно на везіння, командну дисципліну та окремі спалахи індивідуальної майстерності.
Коли в обоймі є топовий форвард, команда може захищатися всім складом, знаючи, що попереду є виконавець, здатний самотужки вирішити долю епізоду. У «Шахтаря» ж центральні нападники стабільно заробляють найнижчі бали в кожному поєдинку. На один гол «гірники» награли, проте й Інтер міг забивати значно більше, особливо до перерви.
Владислав Лютостанський