- Имя:
- Taras Grynyk
- Статус:
- Читатель (3 комментария)
- Любимые клубы:
- D.K.,Karpaty Lviv,Metalist Charkiv.
- Зарегистрирован:
- 09.04.2009 00:43
- Карма:
- 0
- О себе:
- FAN
- Топ-10 блогеров:
- Да
-
Прокомментировал новость → Болельщики назвали Виторину Антунеша игроком матча «Динамо» — «Бенфика»
100%згідний-і не розумію,цих 34% ,вони що вболівали за Бенфіка ...
22.10.2016, 22:19 -
Прокомментировал новость → Болельщики назвали Виторину Антунеша игроком матча «Динамо» — «Бенфика»
Антунеш-хороший гравець,але в цій ігрі з бенфікою,
Придивіться і побачите,я б хотів помилитися,але виглядало так як би він зробив все,щоб команда програла,від початку першого тайму пенальті при його 100%участі, та другий пропущений гол також,але найкраща підкреслює все останні так звані три зірвані атаки,я маю на увазі три подачі з лівого флангу вище воріт,
Добре потрібно задуматись тренеру,коли буде ставити його в основу проти португальських команд.
Ps.:тут дві речі або не справ вся з емоціями,або чого б дуже не хотілося,але так дуже виглядає,що він все це робив свідомо,хто не згідний пишу перед віться матч ще раз і переконайтесь...22.10.2016, 22:16 -
Прокомментировал новость → СМИ: Украина примет Косово на стадионе «Краковия»
ФЕДЕРАЦІЇ ФУТБОЛУ УКРАЇНИ
ПЕРЕД ТИМ,ЯК ІНСПЕКТУВАТИ СТАДІОНИ В КРАКОВІ,НЕПОГАНО БУЛОБ НАПРАВДУ ОЗНАЙОМИТИСЬ З ІСТОРИЧНИМ МИНУЛИМ ОСОБИ,В ЧЕСТЬ ЯКОЇ БУВ НАЗВАНИЙ ОБРАНИЙ ДЛЯ ГРИ НАЦІОНАЛЬНОІ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ:
Згідно Української вікіпедії:
Юзеф Пілсудський
Стабільну версію було перевірено 24 листопада 2015.
Юзеф Клеменс Пілсудський
Ю́зеф Кле́менс Пілсу́дський
Народився 5 грудня 1867
Залавас
Помер 12 травня 1935 (67 років)
Варшава, Польська Республіка
рак печінки
Поховання Катедра святих Станіслава і Вацлава
Підданство Російська імперія
Громадянство Польська Республіка
Національність поляк
Проживання Варшава
Діяльність політик, військовий діяч
Alma mater Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Титул Прем'єр-міністр Польщі
Посада Прем'єр-міністр Польщі, Прем'єр-міністр Польщі і Генеральний інспектор Збройних Сил
Звання Маршал Польщі
Термін 1926—1928
Партія Польська соціалістична партія
Конфесія католик, протестант
Автограф
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі
Ю́зеф Кле́менс Пілсу́дський (пол. Józef Klemens Piłsudski; 5 грудня 1867, с. Зулов (тепер Залавас) — 12 травня 1935, Варшава, Польська Республіка) — польський політичний і державний діяч, перший голова відродженої польської держави. Ініціатор створення Польської Організації Військової, засновник польської армії, маршал Польщі. Серед польського громадянства відомий також як «Комендант».
Життєпис Редагувати
У будинку по вул. Гвардійській, 6 (посередині) у Львові в 1914 зі своїм штабом перебував Юзеф Пілсудський
Юзеф Пілсудський і Симон Петлюра, 1920, Київ
Народився у селі Зулов (тепер с. Залавас, лит. Zalavas) поблизу Вільна (тепер Вільнюс, Литва).
У 1885 році закінчив Віленську гімназію. Навчався на медичному факультеті Харківського (виключений за участь у студентських виступах), згодом — Віденського університетів. У цей період належав до польської патріотичної організації «Єдність», яка підтримувала контакти з «Народною Волею».
У дитинстві
У 1887 заарештований царською владою, звинувачений у підготовці замаху на Олександра III, засуджений до 5-річного заслання до Сибіру.
У 1892 повернувся до Вільна, де став одним із співзасновників Польської соціалістичної партії (ППС), з 1894 — член Центрального робітничого комітету. Наприкінці 1890-х організував видавництво партійного органу «Роботнік» (згодом — «Валька»).
Після повернення із заслання був організатором бойової школи у Кракові. За рапортами начальника Варшавського охоронного відділення (тайної поліції Росії) П.Заварзіна, школа масово готувала вбивць та грабіжників.[1]
На початку 1900-х мешкав у Львові, Лондоні та Токіо, де намагався встановити контакти з японською розвідкою. Під час революції 1905—1907 у Російській імперії керував бойовими групами, що займались підготовкою і проведенням терористичних акцій (головним чином — пограбуванням банків з метою здобуття коштів для купівлі зброї), визволенням політичних в'язнів, вишколенням нових бойовиків для боротьби проти імперського режиму та за незалежність Польщі. У 1906 виступив одним з ініціаторів створення ППС-революційної фракції. У 1908 Пілсудський заснував у Галичині Союз активної боротьби, який у 1910 створив у Львові легальну воєнізовану організацію «Стрілецьку спілку». На початку 1910-х рр. був обраний головним комендантом Тимчасової комісії організацій у боротьбі за незалежність Польщі, що діяли у Галичині.
Досягнення незалежності Польщею вважав можливим за умови розгрому Російської імперії у війні з Австро-Угорщиною і Німеччиною. Встановив і підтримував зв'язки з австро-німецьким генеральним штабом. У роки Першої світової війни 1914—1918 командував бригадою, сформованою з поляків, яка у складі австрійської армії воювала на Східному фронті. В липні 1917 внаслідок конфлікту з німецькими окупаційними властями (відмовився присягнути німецькому кайзеру) був заарештований і ув'язнений в тюрмі у Марієнбурзі. Був прихильником так званої федеративної концепції, яка передбачала розчленування Російської імперії і створення у Східній Європі федеративної держави — Міжмор'я у складі Польщі, Литви, України і Білорусі. У листопаді 1918 Пілсудський, посівши пост тимчасового керівника Польської держави, проводив агресивну політику стосовно Західно-Української Народної Республіки.
У квітні 1919 перекинув на український фронт армію генерала Ю. Галлера, яка призначалась Антантою винятково для ведення воєнних дій проти більшовиків. Поставши перед загрозою широкомаштабної війни з РСФРР, Пілсудський, з метою сформування спільного антибільшовицького фронту, підтримував Симона Петлюру в боротьбі проти Радянської Росії. Уклав Варшавський договір 1920. У квітні 1920 Пілсудський став першим маршалом Польщі. Вів польсько-радянську війну 1920 і уклав Ризький мирний договір 1921.
Шляхом укладення окремого таємного договору недавніх колег по загальноросійській соціал-демократії Пілсудського з Леніним був здійснений план негласної допомоги більшовикам для перемоги над УНР і Денікіним[2].
Подробиці переговорів і договору розкрив шеф генерального штабу польської армії генерал Тадеуш Кутшеба лише після смерті Пілсудського[2]. Він засвідчив, що восени 1919 року прибула до Микошевич, поблизу Луцька, радянська місія «Червоного Хреста» під проводом польського комуніста, колишнього польського соціаліста і доброго знайомого з Пілсудським, Юліуша Мархлєвського. Мархлєвський через довірену особу нав'язав контакт з Пілсудським, який визначив для переговорів капітана Бернера. Бернер свідчить, що Пілсудський через нього передав Леніну пропозицію припинити бойові дії, встановити лінію розмежування польських і більшовицьких російських військ, а також утворити між ними нейтральну смугу шириною 10 кілометрів. 21 листопада Мархлєвський привіз із Москви позитивну відповідь Леніна, який лише вимагав збереження переговорів у таємниці.
Тактикою таємної допомоги для Радянської Росії Пілсудський добився того, що червоні по черзі розбили Дієву Армію УНР, а потім Добровольчу армію Денікіна[2]. Настав час використати ситуацію, що склалася, для здійснення плану відновлення Польщі в межах 1772 року. З метою юридичного прикриття свого походу в Україну Пілсудський змусив Українську місію у Варшаві підписати декларацію про українсько-польський воєнний союз. При цьому польський уряд наполіг, щоб скоротити (реформувати) Армію УНР лише до трьох дивізій. Пілсудський і його штаб прагнули після вдалого походу на Київ і Одесу встановити свій повний військовий контроль над Правобережною Україною, а Уряд УНР звести до становища безправного сателіта[2].
Похід Пілсудського в Україну провалився. Москва і Варшава погодилися на мир коштом поділу України та Білорусі[3].
У міжвоєнний період у зовнішній політиці орієнтувався на співпрацю з Великобританією і виступав за досягнення порозуміння з Німеччиною, вважаючи головним противником СРСР.
У 1922—1926 — відійшов від активного політичного життя.
12 травня 1926 за допомогою військових здійснив державний переворот, домігся відставки президента Войцеховського і прем'єра уряду В. Вітоса. 31 травня Національні збори (сейм і сенат) обрали Пілсудського президентом, але він відмовився від цієї посади (згодом президентом став І. Мосціцький).
З 1926 року був Головним інспектором Збройних сил Польщі, що давало йому всю повноту влади над армією.
Встановив режим «санації», внаслідок чого розпочалося політична і господарська стабілізація, уніфікація органів влади.
У 1926—1928 і з 1930 — прем'єр-міністр Польщі.
Попри те, що польський уряд надавав фінансову підтримку екзильному уряду УНР, а деякі політики з найближчого оточення прем'єра були знайомі з українською проблематикою, Пілсудський нічого не зробив для припинення антиукраїнської політики місцевої адміністрації у Західній Україні. У вересні-жовтні 1930 за розпорядженням уряду Пілсудського на окупованих Польщею українських землях силами армії і поліції було здійснено репресивні акції щодо українського населення, розраховані на придушення українського національно-визвольного руху.
У вересні 1934 за ініціативою Пілсудського була запропонована угода про забезпечення прав національних меншин, яку, проте, відхилив міністр закордонних справ Польщі Ю.Бек.
За Пілсудського у травні 1935 була прийнята нова конституція Польщі.
Автор спогадів «1920».
Шпигунська діяльність
Примітки
Джерела
Посилання
Читати іншою мовою
Остання зміна зроблена 2 дні тому MobyVan27.09.2016, 03:29
