Нами була проведена акція, вдало не вдало судити не нам, але це принаймні хоч щось. відео не дуже гарне, так сказати по гарячих слідах,, завтра чекайте краще відео, можливо світлину.
П.С. для деяких унікумів...Георгіем( егошуа 69) особисто мені і ще 20 людям показав документи
Були надані дипломи:
Про військову освіту - "Спеціаліст-офіцер військового управління тактичноголанки" Академія ЗСУ. Військовий квиток -- з зазначенням військового звання"полковник юстиції"
- вчитель історії та суспільствознавства.
- плюс диплом юриста.
Всім доброго вечора.
Осінь на справді то не моя пора. Не люблю я осінь. Все штовхає до сумних думок, аналізуєш життя, розумієш, що воно все швидше летить, а ми собі все менше часу залишаємо для душі. Для спогадів. Для того, щоб згадати, щось приємне...Все більше губимося в проблемах, метушні, суперечках , хто кращий. кого вигнати, і хто винен... багато хто говорить, що ,жити потрібно рухаючись вперед, я з цією тезою згоден. Але місце для спогадів, приємних для душі повинно залишатися.Так тому ловіть чисто від душі, можете судити, кому як завгодно. Хто строго, а хто ні)
Хто не знає, зайнявся я пошуком так званого " автомобіля часу". Як в фільмі "Опівночі в Парижі"..
.Пішли з друзями гуляти, по дискотекам, кабакам, клубне життя не для мене, але все ж свято.. "день студента" ....Мені стало нудно, я втік гуляти по нічному Києву...Гуляю...Ніч, магазини закриті. Іду...Людей не має, тільки подекуди одинокі машини проїжджають..І кричать безхатьки Якимось дивним чином, знайшов магазин, купив стандартно " Жигулівського", дістав з кишені потертий крікет, відкоркував пиво, закурив цигарку...Почав іди до Олімпійського, а ген пощастить. як в тому фільмі. Скажу я почав в це вірити, потроху наближаючи до стадіону....Попиваючи пиво, курячи цигарку, гуляти по нічному Києву?Ще що для щастя, мабуть хорошу баришню. І ось я біля стадіону. Підходить до мене
якийсь мужичок, мовчки бере за руку, і ми кудись пішли...Далі якийсь обвал в моїй голові..тут я з'явився
на заповненому стадіоні, диктор оголошує склад(я не повірив своїм вухам, очам, рефлексам)...Дивно але місце не знайоме, я потрапив не в Київ, куди я потрапив самі думаю здогадаєтеся, як і я по ходу матчу.
Чанов, Безсонов, Балтача, Кузнецов, Демьяненко, Рац, Яковенко, Яремчук, Заваров, Беланов, Блохін.....
5 хвилина гол Заварова, потім на 85 гол Блохіна, на 88 Евтушенко..І ось Динамо має підняти кубок...Відчуваю, хтось мене штовхає, та лупить по голові, і чую падйом Диман лекция закончилась..Так сьогодні пройшло у мене кримінальне право. Всім хорошого вечору..Залишайтеся людьми, та залишайте місце спогадам.
Наперед згоден, пити треба все ж меньше.
не думаю, що варто мені писати блоги, але вільна хвилинка часу з'явилася вирішив я її убити написавши, те, що давно хотів сказати.
Переглядаючи фільм " Опівночі в Парижі" , провів певну аналогію , введу вас в курс обставин, щоб ви могли зрозуміти мій блог, а краще подивіться його(фільм) , тоді взагалі все буде шикарно.
Письменник і як зараз модно говорити " останній романтик" їде з зі своєю нареченою в Париж, щоб організувати там весілля. Головний герой, вважає, що зараз живе не в своїй епосі. своєю епохою він вважає Париж 1920 років. Під час прогулянок в Парижі вони зустрічають друзів жінки, і йдуть гуляти, по кабакам, і таке подібне. А письменнику, головному герою такі " розваги" не подобаються. І він іде гуляти по Парижу,один.. Париш, дощ, випивка...Що ще треба для душі?І тут їде машина, його запрошують до неї, машина привозить його до Парижу 20-х років. Гіл випиває з Ернестом Хемінгуеєм , спілкується з Пікассо. Я думаю далі суть ви зловите.
Я також так хочу.Тільки з Києвом. Прогулюючись нічним Києвом, сісти в автомобіль який мене відвезе в часи домінування Динамо Київ. Де не має Суркісів, Несенюків, Ахметових. ..... Де не має цих проблем. Туди де повний стадіон, туди де Динамо провідний клуб світу. Уявляєте, ще раз побачити Валерія Васильовича?? Насолоджуватися кожною хвилиною, секундою цього дійства. Побачити Блохіна на полі, для мене це щось неймовірне. Там не має турнікетів...Там і реклами не потрібно для забитого стадіону... Цінив би кожен момент. Уявіть, ще раз вам окунутися в ту атмосферу Республіканського, а мені відчути, як воно.... Хочу одного разу гуляючи по набережній, сісти в таку машину, і окунутися в ті часи хоч на хвилинку..