Голова наглядової ради «Металіста 1925» Володимир Носов розповів про історію своїх стосунків із харківським клубом.
– За три дні до старту сезону і до закриття трансферного вікна мені телефонують хлопці з «Металіста 1925» і кажуть: «Володю, ситуація критична. Інвестор, який підтримував клуб, більше не може цього робити: росіяни знищили його склади — спершу в Харкові, потім в Одесі. Бізнесу завдано величезних збитків. Якщо ми найближчими днями не знайдемо людину чи компанію, яка нас підтримає, клуб — банкрут. Мінус футбол».
Сума була серйозна — «багато нулів», як то кажуть. Понад мільйон доларів. Ми вже колись обговорювали можливу колаборацію, тож я добре усвідомлював масштаби й відповідальність. На той момент у мене вже був досвід роботи з клубами: ми активно співпрацювали з «Трабзонспором», з «Барселоною». Я розумів, як усе влаштовано. Я дуже переживав. Я обожнюю Харків — для мене це не просто слова. Але також розумів, що беру на себе велике ярмо, адже я не футбольний функціонер. Це як у «Теда Лассо» — майже з нуля. І в якийсь момент я просто сказав собі: «Та ну його — треба робити». Через два дні подзвонив і сказав: «Я в ділі».
Мені допомогло одне розуміння: футбольний клуб може бути бізнесом. Це був виклик: війна, ігри не на своєму стадіоні, безліч ризиків… Але якщо все запрацює, ми виграємо війну, повернемося додому, економіка оживе — за нами буде мільйонне місто, яке обожнює свій клуб і яке ми підтримали тоді, коли ніхто інший не вірив. Коли ми зайшли, команда формально була у Прем’єр-лізі, але стан був дуже складним: борги по зарплатах та інші проблеми. Ми змінили тренерів, посилили склад, вибудували процеси. Єдина людина з нас, хто реально розбирається у футболі — це Богдан Бойко.
Нещодавно ми змінили ролі: він став президентом, а я — головою наглядової ради. Бо президент — це операційка «тут і зараз», а наглядова рада — про стратегію. Богдан постійно з командою, він живе футболом — йому величезна повага. Ми вилетіли до першої ліги — і це, як не дивно, було дуже корисно. Мали час відбудувати все зсередини. І ми повернулися до УПЛ. Після семи турів — ми треті. Поряд із «Шахтарем» і «Динамо». Так, це можливо. Трохи магії теж є.
У моменти, коли команда програвала все, мені хотілося все кинути. Так, у мене був момент, коли опустилися руки і мені хотілося сказати, точніше, навіть не хотілося сказати, а я дуже тихесенько сказав декілька разів вголос, що типу я награвся в футбол. Бо я не завжди можу бути в процесі, а коли не відчуваєш процес — це дуже тисне. Але віра Богдана та всієї команди тримала нас. Хоча були й моменти, коли вже я підтримував його. Це і є партнерство — тримати один одного, коли комусь важко, — сказав Носов в інтерв’ю Олексію Дурнєву.
