Игор СУРКІС: «Ми повинні вийти на якісно новий рівень»

- Про драматичний фініш сезону, у якому радість від перемог перемішалася із гірко­тою від поразок вже було сказано більше ніж досить. Говорилося це все під впливом емоцій, по гарячих слідах тих подій. Що можна сказати сьогодні, коли все вже від­булося, коли нічого не можна змінити і по­вернути назад.

- Думаю, що ми провели загалом успішний сезон. Виграли чемпіонат, будемо грати у Лізі чемпіонів… Я був би нещирим якби ска­зав, що мені не жаль втраченого шансу ви­грати Кубок УЄФА. Все могло бути інакше, все могло повернутися на нашу користь. Не вистачило зовсім небагато. Звісно, пе­режити таку невдачу було важко. Але сьо­годні, коли все вже позаду, я можу сказати дві речі. Перше — ми цілком могли бути цієї весни володарями Кубка УЄФА. Друге — цей європейський трофей цілком заслужено здобув донецький «Шахтар». У вирішальний момент «Шахтар» виявився сильнішим за «Динамо». Справді, нашим суперникам кілька разів відверто пощастило. Але щас­тить, як відомо, сильнішим. Якщо пощасти­ло не нам, то у цьому винуваті ми самі. Слід визнати поразку, перегорнути цю сторінку і рухатися уперед.

- Ви гадаєте, що «Шахтар» матиме у новому сезоні психологічну перевагу перед «Дина­мо»?

- У кожній події є негативна і позитивна сторона. Мені здається, що «Шахтарю» у певний момент може бути складніше, ніж нам. Дуже непросто почати знову працю­вати після того, як досягнуто високої мети. Подивіться сьогодні на пітерський «Зеніт», який вже скоро рік, як не може відійти від минулорічного тріумфу у Кубку УЄФА. «Ди­намо», як мені здається, має у цьому сенсі перевагу. Тому що у сезоні, що завершився, ми підтвердили своє лідерство в українському футболі, ставши чемпіонами, і вод­ночас у нас є попереду нескорені вершини, до яких дуже хочеться дійти.

- Тим більше, що до нових вершин команда вирушить із новим тренером?

- За минулі кілька тижнів я вже стільки го­ворив про те, чому пішов Юрій Сьомій і про те, чим я керувався, запрошуючи Валерія Газзаєва, що навряд чи скажу тепер щось нове. Все це відбулося настільки швидко, що лише зараз є час подумати над тим, що відбулося. Головне — команда має перед стартом сезону тренера високої кваліфіка­ції, який відповідає рівню наших амбіцій. Було б набагато гірше, якби відпустивши Юрія Сьоміна я б займався тепер пошука­ми тренера, а футболісти, повертаючись із короткої відпустки, не знали б, на якому вони світі. Не знаю, як буде далі, а сьогодні я дуже задоволений, що такий фахівець як Газзаєв виявився у потрібний нам час вільним і погодився прийняти «Динамо». Я вірю у цього тренера і закликаю вірити у нього усіх наших уболівальників.

- Для здобуття нових перемог одного лише тренера, нехай і найвищої кваліфікації, не­достатньо. Потрібні футболісти, які здатні втілити у життя тренерські задуми. Що буде зроблено найближчим часом аби підсилити команду гравцями високого класу.

- Почну з того, що у нас і сьогодні є дуже сильний підбір гравців, більшість яких ще не розкрили себе повністю. Давайте згада­ємо початок минулого року, коли ми почали рішуче очищення складу від футболістів, які або не хочуть, або не можуть підсилити свою гру. Тоді я погодився із Юрієм Сьоміним, який вказав, хто із гравців йому не по­трібен. Ми відпустили тоді групу виконавців кого вільним агентом, кого в оренду. Прак­тично всі нові люди, які прийшли до «Дина­мо» за останній рік, підсилили команду. Я дуже задоволений тим, як показали себе Огнен Вукоєвич, Бетао, Роман Єременко, Станіслав Богуш. У той же час я вдячний Флоріну Чернату та Максиму Шацьких, які хоч і не потрапляли до складу, але сумлінно працювали і завжди були готові допомог­ти команді. Вони дуже багато зробили для «Динамо» і я бажаю їм успішного продо­вження кар’єри в їхніх нових клубах.

- Вже досить довго «Динамо» не може про­дати не потрібних команді іноземних фут­болістів. Вони йдуть або в оренду, або від­пускаються як вільні агенти. Чи влаштовує вас таке становище в умовах економічної кризи?

- Звичайно, що не влаштовує. Ми плати­мо великі суми за трансфери, футболісти одержують високі зарплати. Вважаю, що низький попит на наших футболістів — явище тимчасове. Тому що ціна на гравця зрос­тає разом із успіхами клубу і навпаки. Аби вигідно продавати футболістів клуб має їх показати. А показати їх можна на рівні, ска­жімо, хоча б чвертьфіналу Ліги чемпіонів чи фіналу Кубка УЄФА, аби наших гравців побачили у боротьбі із найкращими коман­дами Європи і змогли оцінити їхній потен­ціал. Цього року ми зробили лише перший крок до повернення в європейську еліту. А «Динамо», я у цьому впевнений, має бути у цій еліті постійно. Я не лише у цьому впев­нений, а роблю і буду робити для цього усе можливе.

- Аби постійно бути у європейській еліті слід бути кращими у своєму чемпіонаті, де на лідерство, окрім «Шахтаря», пре­тендують принаймні ще дві команди. За рахунок чого «Динамо» може зберегти лі­дерство в Україні, що може протиставити агресивній трансферній політиці того ж «Шахтаря»?

- Я не прихильник «гонки озброєнь» між «Динамо» та «Шахтарем», яка лише фінан­сово виснажує клуби і не дає адекватної віддачі. Заради стратегічного успіху гроші слід вкладати насамперед у голови, а по­тім у ноги. Саме тому ми запросили очоли­ти команду такого досвідченого фахівця як Валерій Газзаєв. Досвід команди ЦСКА (Москва), яку він очолював, показав, як можна досягати успіхів через конкуренцію в команді між висококласними іноземцями і талановитою вітчизняною молоддю. Думаю, що Валерій Георгійович зможе встановити у команді розумний баланс, за якого тала­новиті вихованці «Динамо» будуть зростати поруч із легіонерами, а згодом ставатимуть кращими за них. Я вірю у динамівську мо­лодь і впевнений, що саме за нею майбутнє команди. У нас обов’язково зявляться грав­ці, які продовжать всесвітню славу Андрія Шевченка, який виріс у світову зірку саме у «Динамо» і продовжує залишатися взірцем для молодих динамівців.

- Ви багато разів говорили про можливість повернення Шевченка у «Динамо». Як це може виглядати на практиці?

- Я говорив і ще раз можу повторити, що ми завжди готові прийняти Андрія. Поки він грає у футбол, він буде нам потрібен як гравець, коли закінчить кар’єру теж. Хоча думаю, що про це говорити зарано. Шевченко ще не сказав у футболі свого останнього слова.

- Упродовж сезону клубний стадіон імені Валерія Лобановського на матчах «Динамо» виглядав не однаково. На матчах єврокубків був аншлаг, люди не шкодували за квиток грошей, а на матчах внутрішнього чемпіона­ту на трибунах практично завжди було бага­то вільних місць. Чи не вбачаєте ви у цьому власної вини, тому що завжди підкреслюєте пріоритет європейських турнірів перед національним чемпіонатом?

- Перед тим, як стати віце-президентом, а потім і президентом «Динамо» я багато років ходив на стадіон як звичайний уболі­вальник. Я не забув, як я хвилювався перед відповідальними іграми «Динамо» у євро-кубках. І тоді, і тепер такі матчі є чимось особливим, неповторним. Що стосується матчів чемпіонату, то у нас немає проблем із заповнюваністю трибун на поєдинках проти «Шахтаря», думаю люди прийдуть на ігри з «Металістом», з «Дніпром». При­чина проста — ці матчі непередбачувані, у них є справжня спортивна боротьба. Коли ж глядачі заздалегідь упевнені в перевазі «Динамо», інтерес до гри падає. Чим біль­ше буде в нашому чемпіонаті таких матчів, як «Динамо» — «Шахтар», тим частіше запо­внюватимуться трибуни.

- Чи не вважаєте ви, що низька відвід­уваність пов’язана із недостатньою роботою структури, яка проводить чемпіонат Украї­ни: Професіональної футбольної ліги, а те­пер Прем’єр-ліги?

- Я разом із іншими президентами україн­ських футбольних клубів повністю підтримав ідею створення Прем’єр-ліги, яка обіцяла зробити чемпіонат України більш привабли­вим і для глядачів на стадіонах, і для телегля­дачів. Я і зараз готовий підтримати будь-яку ініціативу, спрямовану на те, щоб наш чем­піонат приносив клубам не лише збитки, а й прибутки. Водночас я проти того, щоб цю ро­боту очолював іноземний спеціаліст, який не знає наших реалій. Впевнений, що ми всі ра­зом знайдемо вихід і чемпіонат будуть про­водити справжні професіонали. А поки що моя справа — зробити все, аби підняти гру «Динамо» до такого рівня, щоб вона прино­сила високі результати і подобалась нашим численним уболівальникам.

Микола Несенюк, журнал ФК «Динамо», червень 2009 р.