Генеральний директор «Шахтаря» Сергій Палкін дав велике інтерв’ю, де між іншим розповів і про свій варіант реорганізації УПЛ. «12 команд, два кола, розділення на першу і другу шістку і ще два кола». В принципі, як і очікувалось.
Чому «очікувалось»? Та просто такий формат — він зручний саме для грандів. Конкретно — для «Шахтаря». Не хочеться їм грати зі слабаками (які, втім, час від часу дають такий бій гірникам, про який деякі українські учасники єврокубків тільки мріють). Хочеться їм збирати більше народу на трибунах (хто б сперечався, що на Металіст прийде більше, ніж на Говерлу).
Фактично пан Палкін хоче законсервувати ту систему, яка є — видавши за реформу банальну сегрегацію. Яка різко опустить рівень клубів УПЛ середини таблиці. І кількість прохідних матчів (за що так переживають адепти «обрізання») тільки збільшить — бо який сенс малим клубам буде викладатись в перших двох колах проти грандів? Краще поберегти сили на весну. Все одно список тих, хто попаде в першу шістку, відомий майже апріорі. Фактично ліга розділиться не взимку, між другим і третім колом, а ще з самого початку чемпіонату.
Що цікаво, пан Палкін прекрасно розуміє природу проблем нашого футболу — «вполне вероятно, что по нынешним временам не все клубы, до сих пор представленные в премьер-лиге, готовы потянуть расходы, связанные с участием в чемпионате». Але висновок робить дивний. Це все одно, аби лікар, визначивши, що деякі хворі в тій чи іншій палаті знаходяться в тяжкому чи навіть критичному стані — не лікував би їх, а запропонував евтаназію. Мовляв, тоді «середня температура по палаті» буде така, яку не соромно і головлікарю продемонструвати.
Розумієте, в чому погана така система — вона винищує середній клас, як такий. До речі, подивіться на Донбас. Ні-ні, не футбольний, а взагалі. Там же ситуація якраз і є такою, якою може обернутись нашому футболу «план Палкіна». Невеличке коло дуже багатих людей — а всі інші або залежать від них, або просто люмпени, що живуть на скромну зарплату. Незалежного середнього класу, на якому тримається будь-яка нормальна цивілізована держава — немає.
І в футболі нашому цього «середнього класу» не стане. А саме на ньому має триматись вітчизняний футбол. Не на донецьких бразильцях чи харківських аргентинцях, а саме на них. Наші футбольні чиновники люблять час від часу козирнути тим, що, мовляв, у нас он клуби в ЛЧ грають постійно, а «Шахтар» взагалі єврокубок виграв. Так от все це до діяльності як ФФУ, так і УПЛ не має ніякого відношення. Це — гроші Ахметова і Суркіса. І навіть якби раптом обидві трилітерні абревіатури зникнуть — то «Шахтар» як був українським грандом, так і залишиться. Він не залежить від УПЛ.
А от УПЛ і ФФУ, таке враження, залежить. Бо якби це було б тільки моєю ілюзією — тоді федерація і ліга задумались би в першу чергу про тих, кому дійсно потрібна допомога. Наприклад, про «Олександрію». Яка другий сезон поспіль відмовляється підніматись в УПЛ, отримуючи таке право. Хтось в ФФУ чи УПЛ задумався — а чому так? Чи все обмежилось констатацією факта — «баба з воза, кобилі легше»? Ясно, що в такому випадку скоротити лігу простіше (для самої УПЛ) і зручніше (для грандів), ніж розібратись в причинах проблеми і по можливості її вирішити.
Я уже не раз писав, і вчергове повторюсь. Наш футбол — це не «Шахтар», «Металіст» чи «Динамо». Вони — штучні надбудови на досить слабенькому, фінансово нестабільному і серйозно роз’їденому корупцією явищі. Тому саме з цим явищем і треба працювати. А не відгороджуватись нормативами, які зараз в першій лізі ніхто не виконає. У «Олімпіка», до речі, все в порядку з інфраструктурою, зі стадіоном?
Я проти того, аби взагалі не контролювати клуби — грайте, мовляв, хоч на колгоспних стадіонах. Але треба об’єктивно дивитись на наш футбол. За винятком одного-двох клубів всі інші — на досить низькому рівні, як організаційному, так і суто спортивному. Нагадати, кому «Дніпро» і «Металург» донецький в єврокубках не так давно програвали? А це представники чемпіонатів, які в таблиці коефіцієнтів значно нижче за нас. І зарплати там значно менші. А чому ж так? Та тому, що якраз у них все логічно. А у нас — штучно. І от з цією штучністю треба боротись.
Із штучністю зарплат футболістів. Із штучністю інфраструктурних вимог (на які, до речі, «коли треба», зовсім не зважають). Те, що в «Шахтарі» зарплати європейського рівня — не значить, що наш футбол в цілому настільки ж фінансово успішний. (Та й фінансова успішність «Шахтаря» — ще те питання.) От з цією неприглядною реальністю треба примиритись — і від неї починати реформування (та, по суті, оживлення) футболу.
Реформування, яке, звісно ж, грандам не сподобається. Навіщо їм «стеля зарплат»? Навіщо їм ліміт в 2-3 легіонери? Навіщо їм їздити по Олександріях, Алчевськах чи Черкасах? Набагато зручніше і приємніше витрачати на трансфери стільки, скільки дасть власник. Набагато цікавіше закуповувати легіонерів пачками. Набагато легше літати в Київ, Дніпропетровськ чи Одесу. Звідси і ідея про «12 клубів, розділених на 2 шістки».
Я не знаю, яким врешті буде наш чемпіонат-2014/15. Але запам’ятайте одне. Якщо УПЛ і ФФУ погодяться на «план Палкіна» чи щось подібне — значить, вони в першу (можливо, і в єдину) чергу керують ся інтересами кількох грандів. А на весь інший футбол їм... Тут можете самі підібрати потрібне слово.
P.S. А ще мені завжди здавалось, що кількість прохідних матчів і, як наслідок, цікавість чемпіонату — визначається не кількістю команд, а в тому числі й наявністю так званих «фарм-клубів». Це так, до слова...
Володимир Миленко
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
