Власна гра «Динамо» компенсує кадрові втрати та провали окремих футболістів

Гадаю, що тепер усім зрозуміла моя вчорашня обережність перед стартовим матчем «Динамо» у Лізі чемпіонів. Аби не наврочити, я не став вчора згадувати останні «повернення» динамівців до Ліги чемпіонів після річної перерви. Тепер можна. 2006 рік — безнадійна поразка 1:4 від «Стяуа» на своєму полі. 2012 рік — безнадійна поразка 1:4 у Парижі від «Парі Сен-Жермен».

Причини тих двох поразок були у тому, що за рік відсутності у найсильнішому турнірі футбольного світу «Динамо» втрачало навички, потрібні для гри на такому рівні. У чемпіонаті України, і навіть у Лізі Європи, такому не навчишся.

Тепер же у «Динамо» був не один сезон, без Ліги чемпіонів, а два. А це майже три роки без матчів із європейськими грандами. Я писав учора, що буду задоволений нічиєю із «Порту», тому що добре пам’ятав і 2006-й, і 2012-й.

На щастя, нинішнє «Динамо» показало, що у команди на сьогодні є власна гра. Коли у команди гри немає, її не підсилять навіть суперфутболісти. Ми це проходили із 2012-го до 2014-й. А коли власна гра у команди є, її не можуть остаточно зіпсувати ані кадрові втрати, ані провали окремих футболістів. І перше, і друге було учора у «Динамо», але добре поставлена командна гра дозволила витримати непростий стартовий іспит і з оптимізмом дивитися вперед.

Із самого початку гри стало очевидним, що господарі вирішили грати від оборони — у перші двадцять хвилин, динамівці, на відміну від гостей, практично не атакували суперника на чужій половині поля, хіба що інколи імітуючи пресинг. І це було нормально — не вистачало нам пропустити «дурня» на перших хвилинах. Але ж захист без нападу неможливий. І тут найбільш прикрою стала не втрата Ярмоленка, який раптово занедужав і не вийшов на поле, а цілковито безпомічна гра Гонсалеса, який його замінив. Власне, від гравця. який перед тим нічого не зміг проти «Зорі» та «Олександрії», годі було чекати чогось іншого. Але ж то був зовсім інший рівень. «Завдяки» практичній відсутності Гонсалеса на полі, правий захисник Сильва мусив працювати за двох, постійно страхуючи промахи партнера. А це послабляло гру Сильви у захисті. Також нічого не вийшло у Велозу, який елементарно не встигав за грою у більшості епізодів. Хоча це його хронічне невстигання допомогло динамівцям забити — на м’яч, до якого не встиг Велозу, набіг Гусєв і відкрив рахунок.

Результативну атаку розпочав Гармаш, який був абсолютно найкращим гравцем «Динамо» у цьому матчі. Він єдиний міг змінювати ритм гри та напрямок атаки вдалим дриблінгом та гострими передачами. Крім результативної передачі на Гусєва з позиції «відсутнього» Гонсалеса, на рахунку лідера «Динамо» більше ударів по воротах, ніж у всіх інших динамівців разом. Це не могло не позначитись на захисті — Гармаш не завжди встигав страхувати «обрізки» Велозу, тож Рибалка грав практично «на розрив», і тому часто помилявся.

Вище усіх похвал відіграв Гусєв, який втрачену з роками швидкість компенсує розумінням гри та баченням поля. Інша річ, що окрім Гонсалеса та Гусєва, а ставити на фланг не було кого — М’якушку, на відміну від Гонсалеса, шансів не дають, те ж саме і з Морозюком, якого нинішній тренерський штаб на полі не бачить. Ось і довелося наприкінці гри випускати на фланги гравців центра поля, що призвело до плутанини, яка ледь не закінчилася нашою поразкою.

Також нічого не виходило у «Динамо» під час стандартів. По-справжньому у цій команді головою грає лише Віда — усі інші просто підставляють голову. Таке проти кремезних захисників «Порту» не проходить, а Віди на полі не було. Не було тому, що Віда часто позиційно помиляється у захисті і програє конкуренцію Драговичу, який теж регулярно помиляється, але не так часто, як Віда. Бачите скільки недоліків було у грі «Динамо» проти «Порто». І це ще не все.

Чи погано це? Гадаю, що навпаки — дуже добре. Якщо навіть за такої кількості помилок і прорахунків динамівці не програли маститому «Порту», то що буде, коли вони усі ці недоліки у своїй грі ліквідують? Тому я дуже задоволений цією нічиєю. Вона показала, що окрім добре поставленої гри, у нинішнього «Динамо» є ще й характер та воля до перемоги. А значить, у цій Лізі чемпіонів ми будемо не випадковими статистами, а повноправними учасниками боротьби за високі місця. З чим вас усіх і вітаю.

Микола НЕСЕНЮК