Проблемою «Динамо» залишається швидкий вихід з оборони

Ще до старту «Динамо» у Лізі чемпіонів головним питанням було, чи зможе команда гідно виступати на такому рівні після кількох років, проведених у другорядній Лізі Європи? Як виявилося — може! Вихід із групи переконливо це довів. Наступним питанням було, чи зможе команда боротися за щось більше на рівні світової футбольної еліти?

Поєдинок проти «Манчестер Сіті» довів, що вихід із групи для нинішнього «Динамо» — це, на жаль, вершина можливостей. Перед грою я зазначав, що на успіх господарі можуть сподіватися лише за безпомилкової гри в обороні із використанням контратак. У «відкритому» футболі шансів у киян заздалегідь не було.

Ще до гри було зрозуміло, що перша ж результативна помилка перекреслить надії динамівців на прохід до чвертьфіналу. На жаль, ця помилка сталася вже на 15-й хвилині, після чого, як на мене, питання переможця у цьому двобої було вирішене. Забити три м’ячі, а без цього ні на що сподіватися було не варто, заздалегідь було фантастикою.

До честі «Динамо» команда продовжувала боротися і не врятувавши гру, врятувала свою честь і репутацію. Ми довели, що ми не зайві на цьому святі великого футболу, ми теж можемо гідно боротися, нехай і не досягнувши результату.

Головною проблемою команди Сергія Реброва, як на мене, є швидкий вихід із оборони. На практиці ми вже другий сезон спостерігаємо за безпомічною перепасовкою двох центральних захисників, які не знають що робити з м’ячем, коли суперник «закриває» у центрі Рибалку. Усі інші десь далеко, тож залишається або вибивати м’яча вперед навмання, або віддавати Шовковському, який змушений робити те ж саме. Так відбувалося у всіх матчах, де суперник вмикав проти «Динамо» так званий «високий» пресинг. Не стала винятком і гра проти «Манчестер Сіті» — мобільні півзахисники гостей «закрили» динамівцям практично все і спокійно очікували їхньої помилки.

Лише у другому таймі, коли гості дещо заспокоїлися і зменшили тиск на нашій половині — забивши два м’ячі, вони вже думали про недільний фінал Кубку англійської ліги. Ось тут у наших і пішло! Ближче до воріт манчестерців динамівці почувалися значно комфортніше і небезпечно атакували. Це сталося і тому, що господарі вже не відчували страху за результат — вони просто грали у футбол і це їм вдавалося.

Чи могли кияни зрівняти рахунок та вийти вперед? Теоретично так — моменти були. Але мене не залишало відчуття того, що гості у будь-який момент можуть знову додати у швидкості і повернути собі перевагу у грі та рахунку.

До того ж, як на мене, Ребров помилився із заміною Гармаша. Мотив був зрозумілий — Денис кілька разів втратив м’яча у центрі поля і дозволив провести гострі контратаки. Але другий м’яч ми все одно пропустили. Зате у другому таймі дуже бракувало гравця, який би міг подібно до Гармаша встигати усюди — відбирати м’ячі у захисті і вибігати на передачі біля воріт суперника. Велозу, який вийшов на поле, помітно не помилявся, але й гостроти не додавав. А у захисті португалець для команди очевидний «мінус один». У гострих моментах другої половини гри біля воріт Харта кілька разів не вистачало ще однієї нашої «голови». Нею міг бути Гармаш. Згадана заміна не дала також можливості випустити наприкінці гри Гусєва, який би замінив як завжди незрозумілого Гонсалеса, і теж міг би додати гостроти у вирішальні моменти.

Але зробленого не повернеш. Цілком логічний третій м’яч гостей, який вони забили вкінець закрутивши голови нашому захисту, навіть не засмутив. Просто довів, що клас «Динамо» на сьогодні поступається класу «Манчестер Сіті». І немає на це ради. Але ми таки не були чимось подібним до «Маккабі». Ми грали і боролися до останньої секунди. І якби нам пощастило, якби влетіло усе, як у весняному матчі проти «Евертона»... Та навіть у цьому випадку залишався би другий матч у Манчестері.

Можливо, це і добре, що нашим у гостях явно не до снаги виграти — 3:0. Значить, хлопці не хвилюватимуться, а спокійно заграють у той футбол, у який вміють. І впевнений — нам за них не буде соромно. Так само як не соромно за вчорашню поразку.

Микола Несенюк