Натуралізатори

Восени 2000 року, коли в українські футбольні команди почали приходити африканці, бразильці, балканці та інші іноземці, я не раз у прямому ефірі запитував наших футбольних зверхників — навіщо? Відповідь була одна — нам потрібний результат вже зараз, ми не можемо чекати поки підростіть нові Шевченки та Реброви!

Який був результат ми знаємо — п’ятнадцять років «Динамо» не могло вийти із групи Ліги чемпіонів, причому чим більше було у команді іноземців, і чим вони були дорожчі, тим гірший був результат. Із групи вийшли лише минулої осені, коли гру команду знову почали визначати власні вихованці — Ярмоленко, Хачеріді, Рибалка, Гармаш, Буяльський, Сидорчук...

Не подумайте, я не проти іноземців. У Лобановського теж були іноземці — Каладзе, Деметрадзе, Белькевич, Хацкевич... Але ці іноземці були по суті «нашими», тобто говорили із тренером та партнерами без перекладача, розуміли, що від них хочуть і що вони хочуть від команди. Такими іноземцями в «Динамо» є сьогодні Данило Сильва, Жуніор Мораес, Домагой Віда... Ніби життя почало налагоджуватися.

Але чути вже нові голоси — нам потрібні іноземці у збірній. Чому? Тому що ми не можемо чекати роки підростуть нові Ярмоленки та Коноплянки! Слово в слово як п’ятнадцять років тому. Лише йдеться тепер не про клуб, який вільний запрошувати до себе хоч китайців, йдеться про національну (!!!) збірну! Наводять приклади Італії, Іспанії, Португалії, де свого часу грали чи досі грають поодинокі натуралізовані бразильці.

А може спочатку станемо чимось подібним до Італії, Іспанії та Португалії, куди їдуть юні футболісти з усього світу аби піднятися із самих низів до вершини! Їдуть не лише заради футболу — коли не вийде, вони раді просто залишитись жити у новій країні, вивчивши її мову і звичаї! У нас такі є?

Можливо, будуть. Але для цього слід порахувати, що умовний «марлос» чи умовний «тайсон» вже коштували своїм українським роботодавцям стільки, скільки щонайменше три — чотири футбольні школи із повним штатом тренерів! А той же Бернард, який вже «допоміг» збірній Бразилії заганьбитися на домашньому кубку світу, коштує більше ніж уся наша перша ліга разом із президентом ПФЛ паном Макаровим!

А якби ми не захотіли на початку двотисячних «результату»? Якби унікальна практика уроків футболу у школі була підкріплена мільйонами, які пішли на бразильців-африканців? Не смійтеся, ініціатива була чудова, лише забули заплатити вчителю, який за копійчану зарплату фізично не зможе навчити нікого грати у футбол. Спробуйте поділити мільйон доларів на тисячу вчителів — виходить по тисячі на кожного! Дванадцять мільйонів на рік і ми мали б тисячу дитячих тренерів які б днювали і ночували на роботі за таку зарплату! І якби кожен сотий із них раз на рік знаходив і навчав футболу нового Коноплянку, ми би тепер були би експортерами футболістів не гірше Бразилії!

Слід визнати, що наші нинішні «збірники» потрапили до команди не завдяки, а всупереч іcнуючій у нашому футболі практиці, коли працювати із українцями «нецікаво». Краще напривозити до Луцька чи Ужгорода незрозумілих іноземців із контрактами, відкатами та іншою гидотою.

Щоправда, часи пішли не ті. Але все одно тягнуть до нас невідомо кого — подивіться лише на вкрадену у колишнього Дніпродзержинська команду «Сталь», яка смішить три десятки глядачів на порожньому стадіоні своїм «іноземним тренером» та своїми «легіонерами».

Брехня, що у нас немає талановитих футболістів! Їм просто не дають грати, заповнюючи склади команд чужинцями, які здебільшого не стільки грають, скільки клеять дурня за шалені і не дуже гроші. Винятки, звісно, є, але іноземний футболіст, який віддає всього себе українському футболу насправді є винятком.

Я готовий уболівати як за свого хоч за ескімоса, якщо він насправді приїхав сюди грати у футбол, довів це за належні п’ять років для одержання громадянства, виграв чесну конкуренцію у наших футболістів та став улюбленцем не власника клубу, не тренера, не агента, а тисяч і тисяч уболівальників! Скажете, що тоді це вже буде не ескімос, а наш українець, якого і натуралізовувати не треба. Тож і я про це!

Микола НЕСЕНЮК, спеціально для Dynamo.kiev.ua