Віце-президент ФФУ Ігор Кочетов розповів у інтерв'ю «Вектор ньюз» про те, що його засмучує і що радує в українському футболі. Про боротьбу з договірними матчами, специфіку гарантування безпеки проведення змагань і про багато чого іншого наш спеціальний кореспондент Сергій Шевченко поговорив з відомим спортивним фахівцем, який понад 10 років очолює Федерацію футболу Києва.
— Ігорю Миколайовичу, те, що сталося з гравцями «Металіста» і «Зорі» (я маю на увазі проблему проведення договірних ігор), ви, звичайно ж, не вважаєте, подією винятковою в українському футболі?
— Справді, на жаль, так звані договірні матчі — це ракова пухлина на тілі футболу. І не тільки вітчизняного. Ми чудово розуміємо, чому Україною нині активно цікавляться агенти так званих чорних букмекерів, насамперед їхніх азіатських контор, що працюють за межею фолу. Практично в кожній країні, де проводяться регулярні футбольні чемпіонати, ці контори мають свої, сказати б, представництва, діяльність яких згубно впливає на гравців, надто на недосвідчену молодь. А оскільки в Україні склалася економічна ситуація важка (і в тій же ситуації перебуває наш футбол), природно, виникає поле для «договірняків», для всіляких неправомірних дій, коли агенти чорних букмекерів вербують гравців і втягують їх у тіньові фінансові операції. Тим самим криміналізується футбол і дискредитуються принципи чесної гри.
Україна однією з перших відкрито заявила про цю проблему — про так звані матчі з фіксованим результатом. В організації договірних ігор мають свій корисливий інтерес тіньовики, які роблять на них гроші. Ставки можуть бути і на кількість голів, червоних або жовтих карток, 11-метрових або кутових ударів... Спектр досить широкий. І його весь час намагаються «вдосконалювати» представники чорних букмекерів. Їм не відмовиш у спритності: вступають у злочинні змови з учасниками змагань, з представниками клубів або суддівського корпусу, обумовлюючи з ними певні компоненти тих чи інших матчів, за якими певні поєдинки будуть зіграні. Як правило, це або перемоги з різницею в енну кількість голів, або отримання гравцями певної кількості дисциплінарних карток, або інші речі в різних варіаціях. Наприклад, один тайм грається з одним рахунком, а другий — з другим, щоб «розгойдати» публіку, яка намагається чесно грати на тоталізаторах.
Природно, ми не заплющуємо очі на будь-які кримінально карані дії. Президент Федерації Андрій Васильович Павелко, як відомо, ініціатор закону про маніпулювання результатами матчів, є і відповідна стаття Кримінального кодексу. І ряд підрозділів національної поліції, прокуратури, які працюють у цьому напрямі, вже досягли певних результатів — троє молодих футболістів засуджені, покарані будуть також інші учасники договірних ігор. Але це тільки початок. У протидії корупції важливі і позиція футбольного клубу, його тренерського штабу, і керівництва Ліг, і Федерації. Таким потужним, єдиним кулаком, за допомогою, звичайно ж, правоохоронних органів (їхніх інструментів проникнення, припинення, виявлення організаторів і їхніх зв'язків), можна завдати більш відчутного й дієвого удару, ніж зусиллями самої лише Федерації футболу.
Ні комітет етики та чесної гри, ні служба розслідувань ФФУ апріорі не можуть володіти тими оперативними можливостями, якими наділені законом силовики. Однак і правоохоронці нерідко, на жаль, не приділяють належної уваги розслідуванню злочинів, які не можна вважати тяжкими. Інакше кажучи, в купі кримінальних справ, що належать до компетенції поліції та прокуратури і перебувають на контролі інстанцій, «наша» стаття — не в пріоритеті. Але оптимізм нас не полишає. Федерація у взаємодії з підрозділами силових структур виявляє, припиняє, за допомогою дисциплінарних органів накладає санкції. Приклад цього — в лютому покарані 12 гравців «Металіста». Плюс ще низка справ на розгляді в контрольно-дисциплінарному комітеті, зокрема щодо гравців «Зорі».
— Боротьба з корупцією в спорті — одна з ланок боротьби з явищем, що вразила багато сфер суспільства. Але виникає запитання: чи не занадто суворий вердикт для молодих спортсменів: відсторонення від футболу, наприклад, на три роки, а організаторам договірної гри — умовна довічна дискваліфікація?
— У випадку з «Металістом» гравців відсторонили на різні терміни — від шести місяців до трьох років. Це обумовлено тим, як поводилися і наскільки були щирими футболісти під час проведення розслідування. Враховувалися й інші обставини, що стосуються справи і впливають на визначення ступеня провини. Не секрет, що в кожному клубі є свої футбольні авторитети, є гравці, здатні «управляти процесом» — усе це береться до уваги.
— А як дивиться на проблему договірних ігор УЄФА?
— Позиція УЄФА в подібних випадках зазвичай суворіша — відсторонення від футболу довічне. На першому етапі ФФУ, мабуть, зробила хід попереджувальний. Для нас важливіші сьогодні превентивні заходи — застерегти молодого футболіста від участі в таких матчах. Гравець тільки починає свою кар'єру і, безумовно, вже на ранній стадії перекрити йому повністю можливість прожити своє життя у футболі — може, не зовсім правильно. Профілактичний складник якраз у тому, щоб люди замислилися й не робили таких ризикованих кроків.
— Очевидно, профілактичні заходи у випадку з гравцями харківського клубу не обмежилися тільки судовим рішенням?
— Я знаю, що представники профспілки «Футбол України», яку очолює Ігор Гатауллін, побували в багатьох клубах, де провели лекції, застерігаючи від участі в договірних матчах. Представник Федерації футболу Валентин Чехович — офіцер УЄФА з морально-етичних аспектів у футболі — також постійно спілкується з гравцями, проводить семінари, роз'яснюючи згубність самого явища, яке втягує людину в кримінал і ставить у залежність від ділків тіньового бізнесу. Молодий футболіст, один раз зігравши в такому матчі, на ділі потрапляє в ці сіті назавжди. Йому нікуди буде подітися, його шантажують і він змушений відпрацьовувати далі, поки не згубить свою кар'єру. Можливо, ми поки ще не до кожного достукалися, можливо, треба більш дієвими інструментами «оперувати пухлину». Штрафи — це м'які, мінімальні санкції в таких випадках. Вони застосовуються, цілком відповідно до закону, до тих, хто співпрацює зі слідством, допомагаючи розплутувати клубок злочинів і виявляти організаторів. І це, може, ще недостатньо впливає психологічно на інших футболістів, які, скажімо, готові й далі «крутити це кіно» — у силу незначності покарання. Але я не сумніваюся: найближчим часом правоохоронні органи винесуть суворі покарання — насамперед щодо організаторів матчів (вони всі відомі). Безумовно, є складнощі в документуванні, формування доказової бази, але поступальна й цілеспрямована робота ведеться. І в цьому сенсі УЄФА є за що ставити за приклад Федерацію футболу України.
І я думаю, працюватимемо й далі в тому ж темпі. Комітет етики й чесної гри нині очолює міжнародний фахівець — пан Баранка. Виконком Федерації покладає на нього певні надії — в плані використання міжнародного досвіду, залучення відповідних експертів. Час покаже, а поки ці практичні кроки свідчать, що Федерація не боїться експериментувати, шукає нових форм і шляхів ефективного розв'язання завдань. Так, помилки й тут можливі, але, в будь-якому випадку, ми не відстороняємося від проблеми й керівництво Федерації стурбоване нею дуже серйозно. А це додає впевненості в тому, що наміченої мети вдасться досягти.
— Ігорю Миколайовичу, проблема безпеки проведення змагань в наш час, мабуть, одна з головних в українському футболі, чи не так?
— На жаль, нинішня ситуація в країні (в першу чергу, пов'язана з російською агресією на Донбасі і анексією Криму), а також політизація майже всіх сфер життя суспільства — все це відбивається і на поведінці уболівальників, особливо груп ультрас. Позиція Федерації футболу України тут однозначна і досить сувора: на стадіонах повинен бути порядок. Усі любителі гри, незалежно від статі, віку, раси, мають право комфортно почуватися на трибунах. З цією метою ФФУ створені інститути стюартів, офіцерів безпеки, які працюють на матчах, підготовлені необхідні нормативні документи, рекомендовано в кожному клубі мати співробітників для роботи з вболівальниками. Служби безпеки клубів і стадіонів також зобов'язані приділяти цим питанням пильну увагу. І все-таки, незважаючи на вжиті заходи, ми нерідко бачимо на стадіонах різного роду порушення — це і файр-шоу, і демонстрація заборонених банерів, символіки, і політично неприйнятні «кричалки», і бійки... Таким негативним явищам даємо відповідні оцінки. Також і клуби активніше повертаються обличчям до вирішення наболілих питань — і тут, звичайно, дуже важлива тісна взаємодія з правоохоронними органами.
Провокації, яких завжди можна очікувати в середовищі ультрас, ми вже бачили, наприклад, у Харкові. Тоді деяка частина осіб, які прибули, за нашими даними, з Росії, «зіґувала» в секторі — що, зрозуміло, викликало реакцію УЄФА. Бували й випадки демонстрації забороненої символіки. Дуже важливо службам безпеки клубів і стадіонів мати контакти з лідерами фанів — щоб своєчасно і ефективно впливати на ситуацію, попереджати можливі негативні прояви. Існує цілий комплекс заходів, пов'язаний у стратегії безпеки стадіонів. У таких стратегіях розписано від «а» до «я», які є ризики і що треба робити в разі порушень. На кожен матч складається докладний план заходів, проводяться передматчеві наради, працює штаб, зобов'язаний забезпечити неухильне дотримання вимог безпеки.
На мою думку, поки що не на належному рівні працюють стюарти. Вони мають реагувати на будь-які негативні прояви на трибунах — в тих секторах, за які відповідальні. Нерідко ультрас навмисне провокують співробітників правоохоронних органів, проте в таких випадках є поняття оперативної доцільності застосування або незастосування спецзасобів. Я думаю, всім пам'ятні силові зіткнення в Києві на Майдані — ті події теж наклали певний відбиток на дії правоохоронців при спілкуванні з ультрас.
— З тим, як утихомирити вболівальників-хуліганів, не раз стикалися й інші країни — Англія, Німеччина, Італія...
— Нічого нового в цьому, звичайно, немає. Але все пізнається в порівнянні. Я вважаю, ультрас в Україні — ще не найбільш «затяті» порушники в Європі. Варто нагадати, що і Євро-2012 в нашій країні показало: національна Федерація готова виконати всі вимоги ФІФА та УЄФА в питаннях гарантування безпеки проведення змагань. Практично не було допущено серйозних правопорушень на трибунах, при виході людей зі стадіонів, у фан-зонах або інших місцях скупчення вболівальників. Окремі якісь прояви бувають, проте накопичений досвід, безумовно, важливий. Наприклад, матч в Одесі проти збірної Фінляндії показав, що на найвищому рівні була забезпечені заходи безпеки. Встановлено контакти з ультрас, налагоджено взаємодію з правоохоронцями, з усіма відповідальними службами стадіону і команд. А ось в Харкові ситуація була інша — вона пов'язана, перш за все, з провокаціями ззовні.
— У зв'язку з цим запитання: оскільки є позитивний досвід Одеси, то чи доцільно в такий непростий час проводити відповідальні матчі збірної України в прикордонні з Росією?
— У нас не так багато стадіонів, на яких проводяться міжнародні матчі. І цих стадіонів з плином часу, на жаль, більше не стає (принаймні поки що, в силу різних обставин). І те, що вдалося повернути Харків у «міжнародне русло» — це для національної Федерації великий плюс. Зараз і влада Харкова, і правоохоронні структури, і, скажімо так, здорова частина ультрас, і звичайні вболівальники демонструють готовність повністю дотримуватися вимог до проведення футбольних матчів високого рівня, насамперед у питаннях безпеки. Але. Ви правильно кажете: це прикордонна область. Більш того, кордон із сусідньою країною далекий від поняття «надійна стіна», і якась частина лжевболівальників здатна скористатися ситуацією з негідною метою. А мета їхня відома — компрометація України, або того чи іншого клубу. У великих компаніях ультрас, як показує досвід, завжди знайдуться люди, які намагаються «заряджати» масу на провокації.
Коли проводиться огляд перед допуском фанів на трибуни, дуже важливо виявляти канали доставки на стадіон усіляких заборонених предметів — піротехніки тощо. Це вже майстерність і правоохоронних органів, і служб безпеки самого спортивного об'єкта. Всього передбачити неможливо, але до цього слід прагнути. Тому Федерація футболу регулярно проводить тематичні семінари, навчає, як запобігати правопорушенням. Нині ми готуємо семінар для персоналу, що працює з уболівальниками, для керівників служб безпеки клубів. У нашому полі зору це питання було й залишається питанням номер один, особливо при проведенні матчів збірної команди.
На сьогодні практично Львів для міжнародних матчів закритий. Залишаються Київ, Одеса та Харків. Нам дуже хотілося б, щоб і Дніпро приймав такі ігри, і щоб «амністували» Львів, і щоб підтяглася Полтава до необхідних вимог. Звичайно, тут багато чого залежить від логістики, від інших факторів, та й реконструювати стадіони в нинішній час не так-то просто...
— …і фінансово-економічний стан багатьох клубів, будемо відверті, залишає бажати кращого.
— Це болюче питання. Є такі команди, яким ледь вдається зводити кінці з кінцями, їм уже доводиться серйозно думати про те, щоб знятися з першості. Три клуби зі східного регіону перебувають, як відомо, в «транзитному» режимі — «Шахтар», «Зоря», «Олімпік»: їхні стадіони тимчасово перебувають на території, непідконтрольній Україні. Нині вже нікому не до жиру, в тому числі й флагманам. Навіть київське «Динамо» змушене свої витрати мінімізувати: переглядає і штатну, і видаткову частину. На сьогодні в Прем'єр-лізі залишилася дюжина команд, при цьому в більшості, на жаль, фінансовий стан нестійкий. Наш футбол переживає не найкращі часи. До того ж зовнішній агресор намагається всіляко компрометувати Україну в кожній сфері, за кожним напрямом, у тому числі й у спорті. А футбол, як відомо, один з важливих складників інтересу до країни. Ми бачимо, що ультрас допускають неприйнятні речі, внаслідок чого Україна отримує штрафи... Є і така інстанція, як ФАРЕ — вона бореться проти расизму і ксенофобії в європейському футболі. З нею теж ведемо постійний діалог, і з приводу того ж червоно-чорного прапора, який зараз у списку ФАРЕ значиться як заборонений, а в нас це історичний символ боротьби за незалежність держави. Торік, коли збірна грала в Польщі матч із Косово, на трибуні з'явився цей прапор і як наслідок — штраф. Усе це треба враховувати, знаходити з ультрас «точки дотику», впливати на процеси.
Федерація футболу створила Асоціацію уболівальників, в яку влилися і та фан-клуби і групи ультрас із різних регіонів країни. Асоціація організовує поїздки на матчі збірної і ми, природно, зобов'язані вести діалог. Нині в країні є ціла низка всіляких проблем, що впливають на розвиток футболу, на його економічну складову, на поведінку глядачів — нам не можна не зважати на це.
— Ми багато говоримо про проблеми й завдання, а що вас у нашому футболі радує?
— Радує те, що інтерес до гри не знижується. Радує, що Федерація шукає форми, методи, як привести футбол в кожен двір, на кожну вулицю, в кожну школу. Радує, що з'явилася перспектива робити хороші поля й майданчики зі штучним покриттям. Адже кліматичний пояс, у якому лежить Україна, не сприяє всесезонності футболу. Закуплено лінію з виробництва покриття, найближчим часом вона почне працювати. Знаю, що укладено угоди з адміністраціями областей і міст про те, що такі поля й майданчики з'являться насамперед у навчальних закладах, школах... Федерація намагається дійти до кожного (і це не просто гасло — є реальні справи). Найголовніше, що кількість хлопчаків, які бажають займатися футболом, щорік зростає. Тільки в Києві понад 30 тисяч хлопців займаються організованим футболом. Це важливо. Нині футбол може себе презентувати, незважаючи ні на що, і наші зусилля в перспективі, сподіваємося, принесуть свої плоди — в особі нових гравців рівня Шевченка, Реброва, Блохіна, Бєланова...
Радує, що чимало людей щиро вболіває за розвиток футболу. Є ядро ветеранів, які є символом, брендом українського спорту, і є національна збірна ветеранів, яка пропагує футбол у різних регіонах. Я б назвав це внеском в об'єднання країни. Пам'ятаю, 2014 року Федерація футболу Києва спільно з Асоціацією ветеранів футболу м. Києва провели матч у Сєвєродонецьку, коли поблизу міста точилися активні бойові дії, чулися вибухи, стрілянина, але ніхто не покинув стадіон. Грали з командою Збройних сил України і були повні трибуни. Це важливо, що футбол люблять, чекають у кожному місті.
Дуже добре, що Україна має свого представника в УЄФА — Григорія Михайловича Суркіса. Безумовно, патріота країни (згадаймо і Євро-2012 і те, що фінал Ліги чемпіонів в 2018 році буде проведено в Києві). Що міцніші будуть позиції України в міжнародних структурах і що краще ми зможемо себе показувати, то більше нам довірятимуть. Від цього футбол тільки виграє.
— І, додам від себе, що не можна не помітити активну роботу нового керівництва Федерації — це теж радує і вселяє оптимізм.
— Дякую, це будемо вважати авансом, бо попереду ще багато треба зробити.
Сергій Шевченко