Генералы пустых трибун

Уявіть собі артистів, яким пропонують виступити перед десятьма тисячами глядачів і отримати половину від коштів за продані квитки. У відповідь артисти вимагають, аби місце концерту було обладнане індивідуальними сидіннями з підігрівом для кожного глядача, а сцена викладена паркетом із карельської берези і теж обладнана підігрівом. Інакше вони виступати не будуть. Після чого ці ж самі артисти поїдуть давати концерт у практично порожньому залі, куди кілька десятків людей завели безплатно. А потім скаржитимуться, що для артистів не створено належних умов.

Скажете, що це я все вигадую. Що такого не може бути. Можливо. А тепер давайте замінимо слово «артисти» словом «футболісти», і все стане на свої місця. Бо саме так все нині виглядає у нашому футболі. Організатори змагань футбольних «професіоналів» вимагають від учасників змагань «сертифікованих» трибун та освітлення, полів із підігрівом та іншої інфраструктури. Де ці учасники мають все це дістати — невідомо. Ось і немає у нас, за версією футбольного начальства, кому виступати в футбольному чемпіонаті.

У нормальних країнах як? Заробив французький «Олімпік» із Ліона грошей, а потім вклав їх у будівництво новенького суперстадіону замість старого, на якому наше «Динамо» 1986-го Кубок кубків виграло. Так само зробили італійський «Ювентус» із Турина, англійський "Арсенал«із Лондона і багато інших. Спочатку заробили грошей футболом на старих стадіонах, а потім побудували нові в розрахунку отримати ще більше грошей від десятків тисяч глядачів.

Я це до того, що футбольні клуби повинні мати можливість спочатку заробити грошей своєю грою, а вже потім на ці гроші будувати нові стадіони. Але про заробіток грошей клубами в жодному регламенті — що Української Прем’єр-ліги, що професійної футбольної ліги України — немає ані слова. Напевно, ці гроші на порожні стадіони має вітром задути, чи як?

Незабаром розпочнеться атестація футбольних клубів перед новим сезоном. Упевнений, що ніхто не запитає в цих клубів, де вони збираються брати гроші. Вони ж не артисти. Тому наші футбольні керівники й надалі залишатимуться генералами порожніх трибун, які заповнюватимуться лише тоді, коли туди приїжджатимуть команди із країн, де таких «генералів» немає.

Микола НЕСЕНЮК