11 червня збірна України з футболу перемогла команду Фінляндії у відбірному матчі до чемпіонату світу-2018. Рахунок зустрічі — 2:1. Команда завершила перший сезон під керівництвом Андрія Шевченка.
Микола НесенюкПротягом сезону ми побачили абсолютно нову команду. Йдеться насамперед про позиціонування в українському суспільстві. Маємо практично ідеальну взаємодію збірної із клубами та «прем’єр-лігою», які йдуть назустріч побажанням тренерів головної команди країни. Роблять це добровільно та із задоволенням. Інша річ, що спеціальні тренувальні збори перед кожним матчем збірної восени провести не вдасться. Може, воно й на краще.
Тепер про головне. За 25 років існування головна команда нашої країни ще ніколи не була такою «близькою до народу». Футболісти і тренери зняли з голів корони, виготовлені ще за часів СРСР, коли гравці були недоступними для простих людей. У когось цієї корони не було, а комусь довелося зробити зусилля. Як наслідок — тепер до збірної може доторкнутися практично кожен. Відкриті тренування та спілкування з уболівальниками після матчів стали нормою життя. Європейського, як і має бути в сучасній Україні. А про регулярні «десанти» кількох сотень українців на виїзних матчах годі й казати.
Це яскраво підтвердив матч у фінському Тампере. Здавалося, українці грають удома. Жовто-синя трибуна створювала на стадіоні атмосферу, за якої збірна України просто не мала права зіграти погано. Як наслідок — маємо переможний результат. Та чи варто ним тішитися?
З одного боку, фіни ніколи не були відвертими слабаками у футболі. У відборі на Євро-2008, коли команду тренував англієць Рой Годжсон, претендували на вихід до фінальної частини.
З другого — не знайдеться, мабуть, жодного уболівальника, якому насправді сподобалася гра команди Шевченка в Тампере. Так, хлопці віддали всі сили і здобули перемогу. Але чому так важко? Залишимо питання про несподівану «втому». Поглянемо на малюнок гри збірної. Не може команда, гра якої будується навколо Коваленка, показувати якісний футбол. Поки що гра цього «прихованого таланту» принесла збірній лише збитки. Те ж стосується горезвісного «іспанського контролю м’яча» імені Рауля Ріанчо. Щойно збірна припинила цим займатися у другому таймі, як прийшли забиті м’ячі.
Половину справи Андрій Шевченко та його помічники у збірній уже зробили. За це їм подяка. Залишилося налагодити гру команди. Аби восени ми всі не лише від душі підтримували збірну України, а ще й насолоджувалися її гострою та результативною грою.
Микола НЕСЕНЮК
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
