Саздатели движения

Тренер національної команди України Андрій Шевченко дав оцінку грі Віктора Коваленка у провальному матчі проти Ісландії. За його словами, Коваленко зіграв добре, тому що «саздавал двіженіє». Звісно, великий у минулому футболіст, якому довірили головну команду країни, має право на свою тренерську думку. Але виникає запитання. Про нього нижче.

Отож, Віктор Коваленко провів у стартовому складі збірної України усі 11 останніх офіційних матчів, граючи на позиції центрального атакуючого півзахисника. У цих 11 матчах він не забив жодного мяча і не віддав жодної результативної передачі, якщо не вважати такою кострубату зрізку у бік Ярмоленка у домашньому матчі проти Туреччини. Може у Коваленка були десятки моментів але йому фатально не щастило? Передивився відео усіх одинадцяти матчів і нічого подібного не побачив. Я не знаю іншої команди, де би футболіст на цій позиції зберіг би своє місце у складі за такої гри.

Але тепер, нарешті, все роз'яснилося. Виявляється, що у збірній тренера Андрія Шевченка центральний атакуючий півзахисник не зобовязаний забивати мячі та віддавати гострі передачі — він має «саздавать двіжєніє», що у перекладі на нормальну мову означає метушитися туди-сюди із незрозумілою метою.

Я не знаю, звідки у тренера Шевченка зявилась така продуктивна тактична ідея — замінити потенційного конструктора атак на гравця, який просто рухається туди-сюди. Наскільки відомо, ця ідея досі якось не знайшла широкої підтримки у інших футбольних командах. Скажу більше — не знайшла жодної підтримки. Тому що футболіст, який грає «під нападниками», завжди і усюди визначав малюнок атаки. Згадаємо самого Андрія Шевченка, який став колись зіркою, забиваючи мячі після точних передач Юрія Калитвинцева. Калитвинцев, коли памятаєте, особливого «двіженія» на полі не створював. Він просто вмів несподіваною передачею вивести партнера на ворота, або сам невідпорно пробити. Цікаво, потрапив би він до складу нинішньої збірної України?

Загалом футболісти, що грають там, де Віктор Коваленко «саздайот двіженіє», є гордістю своїх команд, через них ведеться гра, вони є «диригентами» атак і т.д. Згадайте Зідана у розквіті сил. Він грав у збірній Франції саме на позиції Коваленка у збірній України. На щастя, до французьких тренерів ще не дійшла тоді передова тренерська думка, якою володіє нині Андрій Шевченко.

Можете зауважити, що я упереджений, що не бачу здібностей перспективного гравця. Нічого подібного! Можливо, Коваленко і справді майбутній Марадона, але хотілося би щоб він спочатку досяг видатного рівня гри, а потім потрапив за це до збірної, а не навпаки. Виглядає, що провал на України на Євро-2016 та сумні перспективи нинішнього світового відбору є трохи зависокою ціною за перевірку здібностей одного футболіста, який насправді не показав за майже два роки нічого, окрім безглуздої метушні.

Що цікаво, він і у рідному «Шахтарі» грає так само. Приміром, у грі проти «Вереса» Віктор настільки успішно «саздавал двіженіє», що команда програвала після першого тайму 0:1. І лише замінивши у перерві «саздатєля» на Тайсона, чемпіони України змогли здолати дебютанта чемпіонату. Вже другий рік Коваленко плутається під ногами у донецьких, а точніше вже київських бразильців, які мусять якось обходити цю біду.

Коротше, більш-менш логічних причин постійної наявності нашого героя у стартовому складі збірної другий рік поспіль не існує. Тому що в атаці можна грати двома способами — або комбінуючи і створюючи моменти забити собі, або створюючи «двіженіє» і допомагаючи забити супернику. На практиці наша збірна вже другий рік грає практично удесятьох. Із командами рівня Косова чи Фінляндії це хоч із труднощами, але проходить, а із командами більш серйозними повний конфуз. Але головне не це, правда? Головне, що Андрію Шевченку це подобається.

Наскільки відомо, черга із бажаючих перейняти у нашої збірної тактику гри із «саздатєлєм двіженія» не стоїть. Видатне «ноу хау» залишається винятковою власністю самого Шевченка та його численних іноземних асистентів. Як оцінити цей «винахід»? Можна, звичайно, зняти із мотоцикла двигун і штовхати його руками. Це нікому не заборонено. Коли це приватний мотоцикл і власник якого вільний робити з ним що забажає. Наш же мотоцикл, точніше футбольна збірна України належить не Андрію Шевченку, не Раулю Ріанчо і навіть не Андрію Павелку. Збірна належить усім нам! І наш обовязок сьогодні — не чекати остаточного провалу збірної України через сумнівні експерименти, а вказати на недопустимість цих експериментів.

Власне, у роботі тренера футбольної збірної немає нічого складного. Треба лише зібрати найкращих футболістів і розставити їх по позиціях. Склад збірної Німеччини, Італії, Іспанії, Франції на наступну гру зможе практично безпомилково назвати будь-який уважний глядач. Тому що там все ясно — за свою країну грають кращі із кращих. Грають, а не «саздают двіженіє»!

Тому і Шевченку із помічниками не варто щось особливо вигадувати. Робіть як усі, і вас за це і зрозуміють, і підтримають. А право експериментувати із тактиками залиште тренерам юнацьких команд. Там відповідальність менша.

Сподіваюсь, Андрій Шевченко зверне увагу на написане вище. Лише не треба пояснювати необхідність гри за збірну тридцятого запасного «Манчестер Сіті». Тут і так все ясно.

Микола НЕСЕНЮК, Facebook