Свобода, рівність, братерство: як збірна Франції стала чемпіоном світу

У 2018 році Дідьє Дешам використав ту саму формулу успіху, як й у 1998 році. Талант, командна робота і єднання — головні фактори тріумфу збірної Франції.

Так само як й у 1998 році, Дідьє Дешам торжествує зі збірною на мундіалі. Звісно, тоді він був гравцем і капітаном команди, а це, на хвилиночку, друга людина в колективі. Очевидно, вже з того часу Дідьє проникнувся тренерським ремеслом і мріяв про успішну кар’єру наставника. Це і не дивно, адже йому було на той момент 30 років, він переживав пік своєї кар’єри. Погравши ще три роки після перемоги на мундіалі, Дешам повісив бутси на цвях і відразу перейшов до тренерської роботи.

А тепер відвернемося і згадаймо 2010-й рік, коли гравець «трикольорових» Патріс Евра дозволив собі на підвищенних тонах говорити з головним тренером Раймоном Доменеком і тренером по фітнесу Роберном Дюверне. Конфлікт майже дійшов до бійки, однак наставник французів закінчив тренування і відправив усіх відпочивати. Варте уваге також і те, що під час ЧС-2010 достроково додому відправився нападник команди Ніколя Анелька. Перед вильотом на мундіаль автобус із гравцями збірної проїхав через натовп вболівальників, але ніхто із футболістів навіть і не виглянув до своїх прихильників. Тоді будь-яка подібність єднанню випарувалася в повітря. У команді панував хаос нереального масштабу.

Франція довгий час була благословенна талантом, але рідко гармонією, про що свідчить фіаско в Південній Африці в 2010 році. Прийшовши на тренерський місток збірної Франції, Дідьє Дешам зразу кинувся виправляти становище в команді. Він налагодив відносини із гравцями, усіх незадоволених він принципово не викликав до збірної, щоб не зруйнувати те, що розпочав будувати. В «чорний список» до Дешама потрапили славнозвісні юнаки Карім Бензема і Матьє Вальбуена. На черзі буде Адрієн Рабьо, який відмовився приїжджати в збірну на товариські матчі через те, що його не включили в список гравців, які їдуть на ЧС-2018. Така кардинальність дозволила Дешаму зберегти в команді гармонію і дух єдності.

У 2010 році Раймон Доменек досить часто коментував висловлювання своїх підопічних і не розумів, чим їм не подобається його тренерський підхід. Вважається, що ЧС-2010 — національна ганьба збірної Франції. Після дивакуватого Доменека на пост наставника французів був запрошений Лоран Блан, людина, яка уміло працює із харизматичними гравцями. На свій перший матч із командою Норвегії Блан не викликав ні одного гравця, який був учасником ЧС-2010. Таким чином, він дав прочухана усім, хто став винуватцем свята на мундіалі. Не дивлячись на те, що «ле блю» програли 1:2, це рішення було підтримане багатьма авторитетними футбольними спеціалістами.

Блан проповідував сильний, міцний футбол, в якому було багато боротьби. За це він і поплатився, але не на футбольному полі. На зустрічі із членами Федерації футболу Франції він наголосив на тому, що фізично сильними гравцями є тільки чорні, але вони відрізняються своїм низьким рівнем інтелекту. Після цього на нього посипалося чимало критики зі сторони преси і темношкірих футболістів. Блан відговорювався тим, що його слова неправильно інтерпретували, але ситуація в команді знову загострилася. Коментарі Блана підживлювалися політичним кліматом, пов’язаним з антиміграційною риторикою.

В команді зразка-1998 року було досить чимало гравців різного походження. Але та збірная була схожа на єдине ціле, яке складалося із широкої етнічної приналежності. Тоді СМІ жартома називали збірну Франції «White-Black-Arab» (білий-чорний-араб). З приходом Дешама подібна гармонія повернулася в табір гравців національної команди. Дідьє зразу вирішив у команді різні непорозуміння і конфлікти і дав зрозуміти, що єдність — головний чинник його тренерської філософії.

В Англії всі дивувалися, чому в список 23 гравців не потрапили Антоні Мартіаль і Александр Ляказетт. Дешам пояснював це тим, що він викликає не 23 найкращих гравців, а тих, хто гармонічно підходить для командної роботи. Його цікавило те, щоб футболісти товаришували не тільки в таборі збірної, а і поза футболом. Для 50-річного француза головне те, щоб атмосфера в збірній була схожа на атмосферу в клубі. Дехто критикував Дешама за те, що він не взяв на форум талановитого півзахисника Адрієна Рабьо, який влаштував справжній цирк перед початком підготовки до мундіалю. Як бачимо, головний тренер був повністю правий.

Дешам заслужив повагу в тому, що він є прекрасним психологом і мотиватором. Він не тільки працює в тактичному напрямі, а і в соціальному. Не дивно, чому збірна показувала настільки прагматичний футбол, який іноді був достатньо нудний, але приносив результат. Те, як Бенжамен Менді накинувся на Кіліана Мбаппе після голу у ворота Аргентини свідчить, що у команді панує гармонія вищого рівня.

У тактичному плані Дешам також поступив досить мудро і цілеспрямовано. Під його керівництвом Поль Погба перетворився із млявого гравця півзахисту, яким він був у Манчестері, на диктаторського генерала центра поля. Антуан Грізманн більшу половину своєї гри провів на своїй частині, а Кіліан Мбаппе здійснив нереальну кількість забігів із центра поля до воріт суперника. Згадайте, як він промчав повз чотирьох гравців Аргентини і заробив пенальті. Очевидно на такі рішення тренера вплинула фінальна гра Євро-2016, коли французи думали, що перемога в них вже в кишені.

Нинішня збірна Франції досить схожа із своїми попередниками тим, що 17 із 23 гравців могли грати в других збірних. Але так само, як і 20 років назад, вони виступили в ролі єдиної сили, яка змогла досягнути необхідного результату. Для Франції явище міграції є досить проблемним, тому не потрібно дивуватись такою строкатістю складу. З другої сторони, всі гравці народилися на території Франції, тому в них є всі підстави захищати кольори збірної «трикольорових».

Насамкінець, Дешам зумів сформувати прагматичну одиницю, яка добивається ефективного результату, де кожен готовий вступитися за свого колегу, де панує цілковите взаєморозуміння. Як казав культовий герой роману Александра Дюма «Три мушкетера»: «Один за всіх — і всі за одного». Цей вираз досить точно підходить для опису нинішньої збірної Франції.

Ігор АДАМОВИЧ, Dynamo.kiev.ua