Обращение Григория СУРКИСА к делегатам и гостям Конгресса ФФУ

Дорогі друзі!

Оскільки урочистий захід, присвячений 20-річчю федерації, відбудеться завтра, а значить і численні здравиці на честь ФФУ офіційно теж звучатимуть 1 грудня, мені пощастило бути тією людиною, яка вже сьогодні у цій робочій, невимушеній, товариській обстановці може привітати всіх присутніх у залі з нашим спільним славним ювілеєм. Роблю це з величезним задоволенням, від усієї душі й від усього серця!

Шановні колеги!

Це дійсно наш колективний День народження. Адже вписаний у легендарну історію федерації двадцятирічний відрізок шляху рясніє розмаїттям мозаїки людських доль, які залишили свій оригінальний слід у літописі улюбленої гри.

Всі ми — і нині живі, й ті, хто передчасно пішов — зробили свій внесок у становлення національної футбольної асоціації Незалежної України — ровесниці нашої держави. Тому нам нема чого соромитися свого минулого і сьогодення. І перше, і друге є віддзеркаленням нелегкого, а часом і болісного шляху формування та становлення молодої європейської демократичної країни з усіма її атрибутами цивілізованого громадянського суспільства.

Ні для кого не секрет, що цей архіскладний процес триває і нині, природним чином впливаючи на всі сфери життєдіяльності держави. Однак не тільки буття визначає свідомість; усвідомлена необхідність самореалізації громадської ініціативи також здатна творити дива. Яскравий приклад тому — 20-річна діяльність Федерації футболу України, яка серед інших гучних спортивних досягнень, що принесли міжнародне визнання й авторитет своїй країні, зуміла здійснити мрію багатьох поколінь уболівальників.

Завойоване ФФУ право на проведення в Україні та Польщі фіналу чемпіонату Європи з футболу в 2012 році — це не тільки найбільш грандіозна перемога в історії національного спорту. Всі ми заслужено можемо пишатися й тим, що, завдяки створенню необхідних умов успішної підготовки до турніру, федерація ось уже четвертий рік продовжує реально сприяти прискоренню реалізації євроінтеграційних планів нашої країни.

Головне стратегічне завдання на «П’ятирічку ренесансу» було поставлене перед командою моїх однодумців у цьому залі на попередньому звітно-виборному Конгресі. Сьогодні ми вже з упевненістю можемо говорити про подолання не тільки найнебезпечнішої точки повернення, а й численних зон турбулентності, які супроводжували початковий етап нашого ризикованого романтичного польоту. Ми вже не літаємо в хмарах, а чітко й сплановано виходимо на задану ціль. Менше двохсот днів відділяють нас від омріяної історичної події. Але це не стільки тижні млосних очікувань, скільки години та хвилини колосальної напруженої праці всієї управлінської команди, що відповідає перед УЄФА за кінцевий результат проекту — від Президента країни Віктора Януковича до пересічного менеджера МОК ЄВРО-2012.

Я б назвав нинішній Конгрес ФФУ — останнім «привалом» перед вирішальним марш-кидком. І ми віддаємо собі в цьому звіт, концентруючи всі сили, енергію та ресурси для успішного фінішу. Післязавтра, 2 грудня, в головному столичному палаці відбудеться жеребкування фінального турніру. А це означає, що до Євро вже рукою подати. І не тільки тому, що наша національна збірна нарешті дізнається своїх перших суперників, а всі приймаючі міста — своїх потенційних гостей.

Відчуття свята, що наближається, цілком поглинає нас у реальному та віртуальному просторі. Мільйони наших співгромадян в унісон активно обговорюють цю резонансну тему. Таким чином, вони теж присвячують футболу частку свого життя. Багато хто з них втомився від сірих буднів і гостро потребує світлих позитивних емоцій. Ми з вами зобов’язані зробити їх хоч трішки щасливішими.

Тому я закликаю всіх нас навіть у запалі непримиренних дискусій бути особливо відповідальними перед суспільством за свої слова і вчинки, які ненароком можуть негативно відбитися на іміджі ЄВРО-2012 і репутації його організаторів. Будучи патріотами своєї країни, людьми, безмежно відданими футболу, кожен із нас понад усіма амбіціями свято повинен звеличувати принцип — НЕ ЗАШКОДЬ!

У цьому сенсі, на мій погляд, показовим прикладом для наслідування є діяльність органів місцевої та державної влади, відповідальних за підготовку об’єктів інфраструктури турніру. Здавалося б, у нереально короткі терміни, проте, були відкриті НСК «Олімпійський» і «Арена Львів», на яких успішно виступила головна команда країни. Без зайвої метушні нині виконуються графіки й на інших ключових будмайданчиках ЄВРО-2012. Незважаючи на шквал критики, представники влади не витрачають дорогоцінний час на безплідні дискусії. Вони прекрасно розуміють, що найвагомішим аргументом на їхню користь може бути тільки позитивний результат. І вони прагнуть до нього.

Немає нічого дивного в тому, що і футбольна влада в цьому будинку веде себе аналогічно. Нам теж нема коли дискутувати на тему — якого кольору має бути кішка, яка ловить мишей. Ми сумлінно виконуємо, взяті на себе у 2007 році першочергові зобов’язання з підготовки до чемпіонату Європи. Протягом двох минулих років ФФУ в рамках своїх повноважень, тісно взаємодіючи з УЄФА та урядом, зуміла вивести стратегічний для країни проект ЄВРО-2012 із зони ризику та створити для його реалізації максимально сприятливий мікроклімат. Повірте, це багато чого варто було і мені особисто, і директору МОК Маркіяну Лубківському.

Здавалося б, сам по собі факт участі в цьому престижному міжнародному турнірі в офіційному статусі — приймаючої асоціації — вже міг би стати достатнім аргументом в устах членів нинішнього управлінського штабу ФФУ, щоб узагалі не реагувати до завершення проекту на будь-які інші футбольні теми, окрім підготовки до Євро. І така логіка була б повністю прийнятна для УЄФА, який дуже трепетно і педантично ставиться до свого дітища.

Однак насправді в папці у кожного з вас лежить пухкий пакет документів, що свідчать про виконану в 2010/2011 роках велику й різноманітну роботу з розвитку найпопулярнішого у світі спорту. Це свідчить лише про те, що головним стимулом для команди моїх однодумців була і залишається непідробна, неформальна любов до Її Величності Грі, яка ґрунтується на ентузіазмі й, не побоюся цього слова — самопожертві.

Я ж хочу звернути вашу увагу на теми, які цілком можна вважати «проблемами переднього краю» — найбільш актуальними, що вимагають постійного, всебічного та невідкладного докладання наших зусиль.

Ще дуже багато належить зробити в плані гарантування безпеки на стадіонах. На жаль, ситуація тут, м’яко кажучи, не покращилася. Тільки у тісній взаємодії всіх учасників процесу — законодавців, виконавчої влади, органів охорони правопорядку, футбольної влади і, головне, самих уболівальників — ми зможемо зупинити й подолати небезпечні явища, які ширяться нині, ставлячи під питання не лише успіх ЄВРО-2012, а й майбутнє вітчизняного футболу загалом.

Хочу підкреслити: тут не потрібно винаходити велосипед і говорити про якусь національну специфіку. Багато країн пройшли через ці хвороби росту, тому вивчення їхнього досвіду допоможе подолати й наші теперішні складнощі. До речі, ми не самотні у цій проблемній зоні. Міжнародний аналіз подібних явищ яскраво свідчить: спалахи насильства, порушення правопорядку, кричущого неподобства на стадіонах викликані аж ніяк не природою самої Гри, а соціальними, культурними та ментальними особливостями навколишнього середовища, в якому перебуває більшість уболівальників. Воно інфікує масову суспільну свідомість, незалежно від рівня розвиненості цього суспільства! Просто наш із вами улюблений вид спорту виявився дуже зручним — і як полігон для певних політичних сил, і просто для виплескування негативу, що з різних причин накопичується у людей, особливо ж — в енергійної за визначенням молоді.

Проте не потрібно боятися цього виклику і, тим більше, не треба ховати голову в пісок: мовляв, якщо я не бачу проблеми, то її не існує. Якщо ми вчинимо саме так, нас стусаном викинуть назад на світ Божий і залишать віч-на-віч із куди більш серйозними неприємностями.

Майбутній чемпіонат Європи висуває не тільки організаційні завдання й вимагає від нас не тільки проявів гостинності. Наша країна має давні футбольні традиції, які, в свою чергу, дають нам привід, не соромлячись, заявляти і про свої сьогоднішні амбіції. Тому, коли мова заходить про протистояння на зеленому газоні, тут уже постає на перший план спортивне суперництво, і всі працюють на головну мету: «Перемогти!».

Федерація футболу робила, робить і буде робити все, щоб забезпечити для національних збірних країни не просто гарні, а відмінні й навіть найкращі умови підготовки. Це, підкреслюю, стосується не тільки команди, яка готується до ЄВРО-2012. Але хоч не хоч ми набагато більше уваги приділяємо саме їй. Наразі — це і державний, і вболівальницький, народний пріоритет. Адже питати з нас, за великим рахунком, будуть у першу чергу за виступ головної команди країни. Не тільки з гравців і тренерів, але і з чиновників ФФУ.

Тому ми зобов’язані щоденно перейматися питанням — чи все зроблено для кінцевого успіху національної команди. Тієї самої єдиної і неповторної команди, яка об’єднує нас — футбольних людей — незалежно від політичних і клубних пристрастей. Дрібниць, незначних деталей у цій справді всенародній і реальній патріотичній справі не буває!..