За останній місяць, після того, як прийшла нова редакція, на улюбленому сайті UA-football відбулися суттєві зміни. Комусь вони до вподоби, а комусь — ні. Загалом, скільки людей — стільки й думок і ніхто не має права читачів за це осуджувати. Проте особисто для мене, кожен понеділок розпочинався з того, що я приходив на роботу, робив собі чашку чаю з лимоном, але без цукру і читав рубрику Володимира Пояснюка «Наши за границей».
Думаю, що серед читачів сайту я був не один такий. Саме з цієї причини, сьогодні вранці, їдучи на роботу, мені в голову прийшла ідея, а чому б не спробувати відновити дану рубрику? Якось без неї скучно, навіть незатишно я б сказав, чи не так? Звичайно, до майстерності володіння пером і клавіатурою Пояснюка мені ще дуже далеко, проте якісь свої напрацювання в цій сфері вже є.Так як востаннє рубрика виходила ще в серпні, то спробую коротко охопити основні перипетії в кар’єрі українців, що виступають на полях Європи за вересень місяць. Поки що будемо слідкувати все за тією ж обоймою наших повпредів — Тимощуком, Вороніним, Годзюром, Диканем, нашими «бельгійцями» та «чехами». В майбутньому можливо додамо ще кількох футболістів, які нехай і не грають в топ-чемпіонатах, але все одно є нашими з Вами співвітчизниками, тому цілком заслуговують на те, щоб країна знала своїх героїв.
Анатолій Тимощук
Мюнхенська «Баварія» у вересні місяці провела 6 матчів — 5 в Бундеслізі та 1 в Лізі Чемпіонів з «Валенсією». На превеликий жаль, для всіх українських вболівальників можна констатувати той факт, що з першого запасного ( як це було в минулому сезоні) Анатолій Тимощук став гравцем основного складу «лави запасних» німецького гранду. До того ж надійно так став. Новачки клубу Мартінес, Данте та Шакірі поки-що виграють конкуренцію в гвардійця нашої збірної. По-суті за весь вересень Тимощук лише одного разу провів на полі більше кількох хвилин. Ця «знаменна подія» відбулася в домашньому матчі 5 туру, який «Баварія» проводила проти «Вольфсбургу і перемогла 3-0. Анатолій з’явився на полі на 72 хвилині матчу, замінивши Мартінеса. Щоправда свій третій м’яч мюнхенці забили ще на 65 хвилині. Ну, з огляду на те, що матч так і завершився, то каші Толік ніби і не наварив. Можна хоча б цьому порадіти. Проте вже в наступному матчі з «Вердером» на поле Тимощук так і не вишов. «Баварія» до речі перемогла 2-0, забивши свої м’ячі на 81 (Густаво) та 83 (Манджукич) хвилинах. Загалом в цьому чемпіонаті Німеччини Тимощук з‘являвся на поле у складі «Баварії» у 4 матчах, кожен раз виходячи на заміну ( всі матчі в чемпіонаті), але провів на полі «аж» 56 хвилин. Не будемо судити багато це, чи мало — просто констатуємо факт.
Можна себе звичайно тішити надією, що сезон довгий і все ще може статися ( травми конкурентів, дискваліфікації, конфлікти там всякі), але чомусь вже є таке відчуття, що цей сезон для Анатолія буде останнім в Бундеслізі, ну принаймні в складі «Баварії» — це точно. З огляду на це, залишається відкритим питання де ж наш «нев’янучий волинський парубок» проведе сезон перед ЧС-2014 в Бразилії? Хоче це запитання буде актуальним лише у випадку виходу туди збірної, а якій місце Тимощука в основі сумнівам не піддається. Принаймні поки що...
Андрій Воронін
Схоже, що Фортуна знову посміхнулася до Андрія Вороніна. Як в прямому так і в переносному значенні. Судіть самі — Андрій має стабільне місце в основі клубу, який в цьому сезоні не програв ще жодного матчу в Бундеслізі. Більше того, команді вдалося побити рекорд «Кайзерслаутерна», не пропустивши жодного м’яча в перших 5 матчах чемпіонату. Звичайно ж безпосередньо з грою Вороніна, який номінально є нападником — це не має такого великого зв’язку. Проте сам факт, що новачок Бундесліги «Фортуна» з Дюсельдорфа, яка не виступала в еліті більше двадцяти років так успішно стартувала в чемпіонаті сам по собі говорить про те, що Вороніну знову поталанило опинитися в потрібному місці і в потрібний час. Головне, щоб потім не вийшло так само, як раніше було в берлінській «Герті» чи «Динамо» (Москва). Будемо сподіватися, що свій ліміт проблемних команд уродженець Одеси вже вичерпав.
Отже, у вересні «Фортуна» зіграла 4 матчі. 1 вересня в домашньому матчі з територіальними сусідами «Борусією» з Менхенгладбаха було зафіксовано нульову нічию. Воронін провів на полі 90 хвилин, замінений уже в доданий час. Скажу чесно, не бачив цього матчу, проте читав, що українець був одним з кращих на полі, про що свідчать кількість контактів з м’ячем (70) та точних передач (38). Загалом господарі виглядали краще за гостей, які як раз перед цим матчем грали з київським «Динамо» в кваліфікації до ЛЧ. За цей матч Воронін отримав від Кіккера дуже високу оцінку 2.
Наступні матчі з Штутгартом та Фрайбургом Воронін провів меш вдало. Обидві зустрічі завершилися в суху — 0-0. Андрій за ці поєдинки отримав відповідно 4,5 і 5 балів від Кіккера. Така гра українського форварда вочевидь не надихнула наставника дюсельдорфців Норберта Маєра і наступний поєдинок команди з «Гройтер Фюртом» Андрій провів на лаві запасних. А «Фортуна» до речі перемогла на виїзді 2-0.
Однак вже в наступному поєдинку проти «Шальке» Воронін знову з’явився у старті. Вже на 20-й хвилині поєдинку господарі програвали гельзенкірхенцям 0-2, проте після перерви зуміли відігратися. Вже другим дублем в сезоні відзначився ще один уродженець України Дані Шахін, а перший асист на рахунку саме Вороніна, який вдало виконав кутовий удар на 48 хвилині матчу, але на 56 був замінений. Незважаючи на такий камбек «Фортуни» та пас Вороніна Кіккер поставив українцю 4,5 бала, а загалом в сезоні середній бал у Андрія 4.
Ярослав Годзюр
Плавно переходимо до Росії, точніше до виступів в РПЛ українських воротарів — стража воріт грозненського «Терека» Ярослава Годзюра та московського «Спартака» Андрія Диканя.
Розпочнемо з уродженця Прикарпаття, адже саме його клуб був основним ньюсмейкером вересня в російському футболі. Нагадаю, що перші три тури Ярослав навіть не потрапляв в заявку грозненців, але після вилучення Амельченко вже на 4 хвилині матчу з «Аланією», виходу на заміну Джанаєва та підсумкових 0-5 Годзюру вдалося завоювати місце в стартовому складі в боротьбі з конкурентами і ось вже 7 матчів він незмінний страж воріт чеченської команди. «Тереку» навіть вдалося вийти на перше місце в турнірній таблиці після знаменного матчу з «Зенітом» у Пітері, проте довго грозненці там не втрималися і зараз йдуть вже 4.
Але про все по порядку. 1 вересня, акурат в день знань, команда з Чечні гостювала в Казані. Звичайно, що після перемог над «Динамо» в Москві та «Спартаком» вдома «Терек» почали як мінімум поважати, але такого від них ніхто не очікував. Перемогти «Рубін» на його полі вдається комусь дуже рідко. Відрадно, що одним з співавторів перемоги став Ярослав, який щоправда пропустив в другому таймі м’яч від Рондона на 68 хвилині, але в інших епізодах українець був на висоті. «Терек» переміг 2-1 в своєму «класичному» стилі: відкривши рахунок в першому таймі, пропустивши в середині другого і феєрично завершивши поєдинок в кінцівці.
Наступну свою гру грозненці, які щоправда базуються в Кисловодську, проводили в Пітері проти самого «Зеніта». Цей матч проходив ще до зустрічі чемпіонів Росії проти «Малаги», тому на той момент ще не було відомо, які руйнівні процеси протікають всередині колективу. Дивився цей матч на одному з російських інтернет —каналів і чесно кажучи був просто в шоці. В шоці від всього: від гри «Зеніта» в захисті, від того, що творив Ярослав у рамці воріт, від коментарів російських вболівальників на форумах. Але зараз не про це. Годзюр в цьому матчі тягнув все, що міг. І навіть те, що не міг — теж дивом витягував, як от удар Широкова головою в упор в другому таймі. Як на мене, то Ярослав був одним з кращих гравців на полі і те, що «Терек» переміг в цьому матчі багато в чому саме його заслуга. Після матчі з’явилися чутки, що «Зеніт» буцімто здавав гру, проте, як на мене, це повна маячня. Просто так буває, що одній команді та її гравцям вдається все, а іншим нічого. І тут дуже важлива роль воротаря, який своєю впевненою грою надихає всю команду на нові звитяги.
Як часто трапляється — після злетів слідують падіння. Свій наступний поєдинок «Терек» проводив вдома проти «Локомотива» і поступився 0-3. Вперше Годзюр пропустив на 68 хвилині, проте його вини в голі не має, навпаки Ярослав, як міг намагався врятувати команду після розіграшу кутового, проте один в полі не воїн. Після пропущеного м’яча господарі побігли відігруватися, але отримали дві контратаки у відповідь і в результаті «згоріли» перед власними вболівальниками. Чесно кажучи, в мене були побоювання кого ж знаний в минулому воротар, головний тренер «Терека» Станіслав Черчесов поставить на пост № 1 в наступному матчі грозненців проти «Кубані». Та вийшов все ж українець. На жаль команда Годзюра знову програла, цього разу правда скромніше 1-2. І якщо в першому пропущеному голі вини Ярослава практично не має ( удар був в упор після хитрого розіграшу штрафного), то другий м’яч, який пропустив «Терек» на 90 % лежить на совісті українця. Удар з-за меж штрафного майданчика на 83-й хвилині матчу звичайно був неприємний, але його не можна віднести то переліку таких, що не беруться. Проте щиро сподіваюся, що це не завадить Годзюру й надалі займати місце у воротах команди. Для прикладу: в перших 3-х матчах, коли Ярослава не було навіть в запасі, грозненці пропустили 6 м’ячів, а в наступних 7 матчах, коли він виходив в основі — лише на два більше.
Андрій Дикань
Другий представник воротарського цеху України в РПЛ Андрій Дикань, на жаль, не демонстрував у вересні наднадійної гри. Але й дуже великих претензій до нього не має за що пред’явити. «Спартак» після надважкого протистояння з «Фенербахче» перший свій матч у вересні проводив з «Локомотивом» і поступився 1-2. Фатальними для москвичів стали 60 та 66 хвилини, коли Дикань нічим не зміг допомогти своїй команді. Наступну гру москвичі проводили на виїзді проти «Кубані» та знову не змогли перемогти — 2-2. Незважаючи на 2 пропущені м’ячі, Андрій одного разу таки врятував свою команду. На 45 хвилині він паривував 11-метровий, який щоправда був виконаний досить бездарно. Хоча — це звичайно ж не применшує заслуг українця.
Через 4 дні «Спартак» грав матч ЛЧ з «Барселоною» на її полі та ледь не створив сенсацію. Ще на 70 хвилині матчу москвичі вели 2-1, проте влучні удари Вільї та Мессі головою (!!!) звели нанівець всі зусилля російського клубу. Щодо пропущених м’ячів, то на совісті українця лише перший. Удар Тельо на 14 хвилині можна і треба було брати. Що ж до голів пропущених під кінець матчу, то тут вся вина лежить на захисті, точніше на тому прохідному дворі москвичів, який носить таку горду назву. А загалом Ви можете самі зробити свої висновки:
Настпуні свої два матчі команда українця виграла з однаковим рахунком 3-1 у «Ростова» та «Амкара» відповідно. Проте в останньому поєдинку Дикань зазнав неприємної травми плеча. У голкіпера діагностовано пошкодження капсули правого плечового суглобу. Таким чином, Андрій, на превеликий жаль, уже точно не зможе вийти на поле протягом найближчого місяця. Як відомо, Дикань ще жодного разу не грав у складі збірної в офіційному поєдинку. А найближчі матчі проти Молдови чи Чорногорії, як раз і могли стати дебютними для воротаря.
Олександр Яковенко
Переходимо до Бельгії. Син головного тренера молодіжної збірної України Павла Яковенка Олександр у вересні зміг дебютувати у цьогорічному розіграші Ліги Чемпіонів, вийшовши на заміну на 89-й хвилині виїздного матчу свого «Андерлехту» проти «Мілана». Поєдинок, до речі, завершився в нічию 0-0. 3 жовтня бельгійці приймають порушника спокою цьогорічного розіграшу ЛЧ «Малагу».
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
