Культура вболівання

Давно назрівав цей пост. Наболіло, робиться соромно за людство в цілому. Усвідомлюю всю безглуздість цього меседжа, але вважаю своїм обов"язком в данному випадку НЕ ПРОМОВЧАТИ.

Я про культуру вболівання (і культуру в цілому).

Я розумію, що футбол - це видовищний вид спорту, і, по великому рахунку, його вже давно можна віднести до категорії шоу-бізнесу. Звідси випливає те, що футбол роблять, в кінці кінців, для глядачів. Бо глядачі футболу приносять гроші власникам клубів.

Відповідно глядач/вболівальник, як звичайний споживач продукту, має право вимагати від виробників шоу під назвою "футбол" якісного продукту. Тобто вболівальник має право оцінювати те видовище, яке він спостерігає, має право оцінювати гру того чи іншого гравця, та завдяки свободі слова та доступності ЗМІ, висловлювати свою думку.

Це все безумовно. Але є одне АЛЕ.

АЛЕ вболівальник не має права переходити на особистості. Вболівальник не має права принижувати гідність в переважній більшості незнайомої (і знайомої) їй людини (тобто футболіста).

Програла Україна туркам. І що? Як той шакал з Мауглі з "крейзі" в очах, наперебій, кричать: "Акєла промахнулся, Акєла промахнулся". Та це не критично. Критично те, що шмаркачі, які не являючись ані футболістом, ані футбольним функціонером, годяться тому ж Михайличенко в дітки, і мають сміливість обзивати його брудними словами. Не просто оцінювати його роботу, а переходити на особистості.

Ще одна звичка: обговорювати особисте життя футболістів. Футболісти такі ж люди як і ми з вами. І так саме як і ми хочуть відпочити і т.д. І мають право переміщуватися на тих транспортних засобах, на яких їм заманеться. Але скільки крику: "За які такі заслуги та на такій тачці". Річ в тому, що ви можете їздити і на кращих, якби припинили виділяти свою "жовч", і взялися за справу.

Ось така у нас "культура". Ось такі у нас "шакали", "стєрвятніки" (впевнений, до них не дійде, і якби це був не запис у блозі, а коментар, мінусів чекати не довелось би). Фух, вигорився, здається вже легше