Лист козачий холую басурманському .(Якби Палкіну відповідали п'ятсот років тому).
Відповідь запорізьского воїнства нащадків, вболівальників славетного клубу українського Динамо зі стольного граду Київа, холопу та смерду Рінатовому Палкіну та його Господарю, Хану Донецько-Татарському Рінату Першому Рудому.
Київські вболівальники татаському хану-басурману!
Ти, султан, чорт донецький, і проклятого чорта брат і товариш, самого Люцифера секретар! Який ти в чорта лицар, коли голою сракою дортмундського їжака не вб’єш? Чорт висирає, а твоє військо чорно-помаранчове пожирає. Не будеш, сучий ти сину, синів християнських під собою мати. Твого війська румунсько-бразильського ми не боїмося, землею і водою будемо битися з тобою, розпро..б твою мати.
Юзівський ти кухар, краматорський колесник, маріупольський броварник, дебальцевський козолуп, Великого та МалогоДонбасу свинар, циганський злодіюка, татарський сагайдак, червонокутський кат, в усього світу й підсвіту блазень, самого гаспида онук і нашого ..я крюк. Свиняча ти морда, кобиляча срака, різницький собака, нехрещений лоб, матір твою в..б!
От так тобі кияни висловили, плюгавче. Не будеш ти і свиней християнських пасти. Теперь кінчаємо, бо числа не знаємо і календаря не маємо, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, який і у вас, за це поцілуй у сраку нас!..
Підписали: Кошового отамана Ляксандри Попова друзі-блогери з усім кошем Запорізьким, Дніпровським та Київським, та куренями Волинським , Львівським та Криворізським.
-коней напоїв
-дітей спати положив
-жінку поцілував, хліб спечений у дорогу взяв
-шабля, прапор...випив меду - облизався.......
-та й до Києва подався
учетная запись этого пользователя была удалена
Автор, хоть и перегнул палку, хоть и употребил обороты, за которые мог бы при определенных обстоятельствах сильно пострадать, но, по крайней мере, проявил творчество. Правда, сомнительного свойства. Но художника слова кто обидит? А комментарии? Это еще киевский сайт от Шурика про Динамо?
Учим историю вообще, и историю искусства в частности.
Дело в том, что есть такая "малоизвестная" картина: "Запорожцы пишут письмо турецкому султану", некоего Ильи Репина.
По легенде данное письмо писал Такой себе атаман "Сирко" Сотоварищи.
Так вот данный блог - это творческая переработка данного письма, текст которого есть в сети.
А я даже не подозревал о первоисточнике. И про текст письма услышал первый раз, как и про картину И.Репина. Так бы помер неучем без этого разъяснения.
P.S. За творчество Автору еще раз спасибо! А комментарии с таким "чувством юмора" меня расстроили. Уж извините.
Только чуть " одонбассенный".
Именно "одонбассенность" меня чуть и покоробила. Вернее, повторяюсь, не сам творческий подход к известному тексту. Ту можно все принять. Но комментарии? Ребята, тот мифический текст был писан в соответствующее время, в конкретной исторической эпохе. Писан врагу. Почему бы и не без перченого народного юмора в выражениях?
А сегодня? Ну что значит "татаському хану-басурману"? Но, допустим. Такая стилизация. Но как мне Ваш текст обсуждать с моим товарищем по работе - татарином по национальности? А про "матір твою в..б!"? Это, дружище, вообще, очень опасный юмор за гранью. Я в армии с дагестанцами служил. Упаси Вас боже!
И еще ,у меня бабушка-лакши,Амина Арасханова,т.е.из народа лакцев(Дагестан),так что с многими традициями знаком очень плотно.А друг-татарин поймет,"татарский сагайдак"-эт прям из оригинала.
На білій,як день,вишиванці блищить український тризуб.
В очах-крижана недовіра,як глобус блищить голова.
Давно не гуляла сокира по секторах арени Донбас.
Набагато краще звучить:
"По вулицях міста Москва"
але тут якось до теми інше тянулось...)
Після "ферзевого гамбіту" завжди читаю ваші блоги і мушу сказати ,що жартівливі вам теж вдаються.)))
Головне-" веселий"!)
учетная запись этого пользователя была удалена
учетная запись этого пользователя была удалена
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щоб ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разом всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Хай воля настане!
Душу, тіло ми пложимъ
За свою свободу
И покажем, що ми браття
Козацького роду.
Сутужно жити довелося…
Й на тернах рідної країни,
Зросло козацтво України.
Як промінь ясний з поміж неба,
В захисниках була потреба,
І тут з’явився він – козак,
Сталевих шабель він мастак.
Він вільним був, із духом сильним,
Був мужнім, хвацьким та кмітливим,
Народ в обіду не давав,
Невпинно ворогів вбивав.
За святу землю, матір, Бога,
Була йому одна дорога.
За покликом людської долі,
Щоб зберегти безцінну волю.
Немало пройдених шляхів,
Лягло й немало ворогів,
Та лиш козак стоїть й понині,
На нашій славній Україні.
(Антоніна Чернишенко)
В Святій Землі теж слова козацькі гучним луном чутні!
Так тримати! А татар до юрт!
Вперед Динамо!