Футбол та расова дискримінація (в контексті, начебто, расистської поведінки, начебто, вболівальників ФК «Динамо «Київ»).

http://blog.meta.ua/~sergey_lawyer/posts/i1870044/

21 березня 2013 року Контрольно-дисциплінарний орган УЄФА (КДК УЄФА) прийняв рішення про покарання ФК «Динамо «Київ» шляхом проведення двох матчів під егідою УЄФА без глядачів (санкція щодо другого матчу умовна на три роки).

Таке рішення прийняте у зв’язку із расистською поведінкою вболівальників ФК «Динамо «Київ» на матчі Ліги Чемпіонів УЄФА з «Парі Сен-Жерменом» 21 листопада 2012 року та на першому матчі 1/16 фінала Ліги Європи УЄФА проти «Бордо» 14 лютого 2013 року.

(http://ru.uefa.com/uefa/footballfirst/matchorganisation/disciplinary/news/newsid=1939682.htm, http://www.fcdynamo.kiev.ua/news/clublife/zayavlenie_futbolnogo_kluba_dinamo_kiev/).

В межах цього матеріалу ми спробуємо проаналізувати норми чинного «футбольного законодавства» в розрізі такого явища, як «расова дискримінація».

Статтею 11bis Дисциплінарних правил УЄФА (редакція 2012 р.) передбачена відповідальність за дискримінацію — образу людської гідності особи або групи осіб, за будь-якою ознакою, в тому числі за ознакою кольору шкіри, раси, релігії та етнічного походження.

Таким чином, УЄФА встановлено, що образа людської гідності особи або групи осіб, зокрема, за ознакою раси, є порушенням, за яке мають застосуватися дисциплінарні санкції. Іншими словами це порушення можна назвати «расовою дискримінацією».

Проте, Дисциплінарні правила не містять норм, які встановлюють ознаки або зовнішні форми вищевказаного порушення.

Що таке расова дискримінація?

Расова дискримінація є глобальним явищем, боротьбу з яким провадять не тільки футбольні організації, а й інші міжнародні організації до яких відносяться організація об’єднаних націй (ООН), Європейська комісії проти расизму та нетерпимості (ЄКРН) та ін.

Міжнародною конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (від 21.12.1965 р.) яка, доречі, є одним з основоположних документів у сфері боротьби з расизмом, визначено, що расова дискримінація — це будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевага, основані на ознаках раси, кольору шкіри, родового, національного чи етнічного походження, метою або наслідком яких є знищення (або применшення) визнання, використання чи здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-яких інших галузях суспільного життя.

З урахування цього, можемо відзначити складові ознаки расової дискримінації:

— розрізнення (виняток, обмеження, перевага) у відношенні людей (застосування до людей різних правил, різних норм поведінки, різного відношення та ін.);

— здійснення розрізнення за певними ознаками (раса, колір шкіри, родове, національне чи етнічне походження);

— мета або наслідок — обмеження рівноправності людей у будь-яких галузях суспільного життя.

Сукупна наявність вказаних ознак в поведінці конкретних осіб може свідчити про наявність расової дискримінації, як факту.

Щодо зовнішніх форм расової дискримінації

На сьогоднішній день відсутній визначений перелік форм расової дискримінації. З однієї сторони, це дозволяє не обмежувати можливості притягнення до відповідальності за здійснення расової дискримінації. З іншої сторони, така ситуація дозволяє «вільно» та на суб’єктивний погляд встановлювати факт наявності/відсутності ознак расової дискримінації в діях конкретних осіб.

Така ситуаціє надає контрольно-дисциплінарним органам УЄФА можливість самостійно кваліфікувати поведінку гравців, вболівальників та інших осіб, як таку, що містить або не містить ознаки расової дискримінації.

Застосовування дисциплінарних санкцій за расову дискримінацію.

Підставою для застосування дисциплінарних санкцій, передбачених ст. 11 bis Дисциплінарних правил УЄФА є факти прояву расової дискримінації.

У свою чергу, ч.1 ст. 6 Дисциплінарних правил УЄФА визначено, що клуби несуть відповідальність за поведінку своїх гравців, посадових осіб, членів, прихильників та будь-яких інших осіб, які здійснюють від імені клубу певні функції на матчі. А ч.2 вказаної статті закріплено відповідальність клубу господаря за безпеку та порядок на стадіоні до матчу, під час матчу, та після закінчення матчу, а також за будь-які інциденти.

Вказаною нормою закріплено, що клуб відповідає лише за своїх гравців посадових осіб, прихильників і т.д., які діють від імені клубу. Це є цілком логічним та виправданим, адже клуб не повинен відповідати за дії осіб, які до клубу не мають жодного відношення.

Проте, саме з тим, які особи мають відношення до клубу та здійснюють дії від імені клубу, і навпаки — які діють на власний розсуд, виникають запитання. Так, визначити належність гравців та інших офіційних осіб до конкретного клубу, не є складним завданням, оскільки для цього можливо використати протоколи матчу, рапорти та інші документи. Однак, яким чином можливо ідентифікувати вболівальником якого клубу є конкретна особа? Відповідь на це запитання не міститься ані в Дисциплінарних правилах УЄФА, ані в інших документах УЄФА.

Вищевикладене свідчить про те, що будь-який футбольний клуб може бути покараний за поведінку осіб, які не є його прихильниками. При цьому, УЄФА достатньо відзначити, що такий «вболівальник» був одягнений у відповідну клубну символіку (футболка, шарфик та ін.).

Висновки:

Сьогоденний нормативний стан регулювання питання расової дискримінації у футболі потребує розвитку та вдосконалення, оскільки містить лише загальні норми, які не дозволяють назвати об’єктивним процес виявлення та притягнення до відповідальності осіб, причетних до расової дискримінації.

В умовах, коли УЄФА проводить активну боротьбу з проявами расової дискримінації (зокрема, посилюється відповідальність клубів, гравців, вболівальників та ін.), доцільним буде встановлення чітких правил, а саме надання хоч і широкого, але конкретного переліку дій/бездіяльності, які можуть бути кваліфіковані як расова дискримінація.

Крім того, УЄФА та клуби мають подбати про те, щоб клуби не стали заручниками осіб, які здійснюють расову дискримінацію на трибунах стадіонів, проте не мають відношення до клубу.

P.S. До моменту усунення вказаних прогалин в сфері нормативного забезпечення питання боротьби з расовою дискримінацію, рішення контрольно-дисциплінарних органів УЄФА про застосування дисциплінарних санкцій через расистську поведінку вболівальників будуть сумнівними.

P.P.S. Щодо рішення, яким до ФК «Динамо «Київ» застосовано санкції через, нібито, расистську поведінку, нібито, вболівальників клубу, то до нього є лише кілька питань:

— на якій підставі УЄФА визначив, що особи, поведінка яких була, начебто, расистською, належать до числа вболівальників цього клубу?

— у відношенні кого була проявлена, начебто, расистська поведінка (хто був дискримінований та ображений, чиї права обмежувались, не визнавались, заперечувалися)?