Футбол у Голландії невіддільний від суспільства

Пропоную вам цікавй матеріал сайту tribuna.sports.ru, щодо системи дитячо-юнацького футболу у Нідерландах. Думаю, що всі ви можете порівняти з нашими реаліями і оцінити шанси збірних України на перемоги у великих турнірах.

Арно Пайперс відноситься до рідкісного виду тренерів-дослідників. Проте його кар'єра не обмежується теоретичними розробками - він сам не без успіху застосовує їх на практиці.

• Як організована система дитячо - юнацького футболу в Голландії? Як вона фінансується?

• Щоб зрозуміти все це, доведеться трохи заглибитися в історію і поговорити про те, як в цілому організовано футбольне господарство Нідерландів. Розглядати його можна з двох точок зору: є професійні клуби, але є і базовий рівень, з якого все починається. Зауважу, що сама по собі система почала створюватися більш сорока років тому. Вся наша країна у футболі поділена на шість регіонів. У кожному з них є один - два великих міста. У загальній складності в Нідерландах налічується близько чотирьох тисяч клубів. Професійними є тільки ті, що виступають у двох вищих дивізіонах. Всі інші-аматорські. Більшість з них муніципальні, вони містяться на бюджетні кошти, оскільки наш уряд вважає: заняття спортом дуже важливі для суспільства, так як вони забезпечують дітям здоровий розвиток і знімають багато соціальні проблеми. Тридцять років тому в селищі на сході країни, з населенням три тисячі чоловік, жителі прийшли до мера і сказали: «Ми хочемо футбольний клуб!» Їм відповіли: «Добре. Грошей у нас небагато, але два поля ми для вас побудуємо». Звичайно, в цьому селі було не так багато дітей, тому двох полів їм цілком вистачало. З тих пір село перетворилося на тридцятитисячне місто. У мерії розуміли, що виросло не тільки населення, але і розмір зібраних податків, і можна дозволити собі побудувати ще кілька полів, оскільки потреба в них, природно, значно зросла. Навпаки, з Роттердама багато хто виїжджає, і влада каже: «Навіщо вам стільки полів?» - І якісь території забирають для інших потреб. Це цілком природний процес. І він абсолютно невіддільний від життя голландського суспільства в цілому - все взаємопов'язано.

• Як відбувається прилучення дитини до футболу?

• Якщо вашій дитині виповнюється шість років, і ви хочете віддати його у футбол, ви приведете його в один з чотирьох тисяч аматорських клубів. Таких дітей прийде, припустімо, шістдесят. Їх розділять на вісім груп, по сім - вісім осіб. У кожного клубу, як правило, є два - три трав'яних поля і як мінімум одне штучне, так що місця для занять вистачає всім. Є клубна будівля, де батьки можуть в очікуванні своїх дітей випити кави чи пива, перекусити. Є парковка, в тому числі для велосипедів. У клубі безкоштовно працюють до тридцяти добровольців - тому що хочуть бути частиною життя свого суспільства. І наша система діаметрально протилежна, наприклад, тій, яка склалася в США, де будь-який клуб призначений для того, щоб заробляти гроші. «Наша система діаметрально протилежна тій, яка склалася в США, де будь-який клуб призначений для того , щоб заробляти гроші» Безкоштовно, на громадських засадах, працюють президент клубу, його секретар - все. Більшість приходять в клуб ввечері, після своєї основної роботи. А поля та інше майно утримуються на ті гроші , які вдається виручити в клубному кафе. З цих же грошей оплачується участь у дитячих турнірах. Участь влади не обмежується лише будівництвом полів - вони також беруть участь в їх утриманні. Наприклад, у Роттердамі близько 30 клубів, а підстригають траву на їхніх полях одні й ті ж люди, перебираючись з місця на місце. І все це оплачується з бюджету. Сорок років тому інфраструктура аматорських клубів в Голландії була дуже скромною: максимум два поля, старенька клубна будівля... Прийдіть туди зараз - і ви не повірите, як все змінилося! У вас буде відчуття, що ви потрапили в тренувальний табір «Мілана», наприклад. При цьому будь-які питання оренди або володіння територією завжди вирішуються на рівні муніципалітетів. Якщо, припустимо, у клубу було шість полів у центрі міста, місцевий мер може сказати: «Ми побудуємо вам три штучних і шість трав'яних полів, нову клубну будівлю, але не в центрі, а на околиці. З великою парковкою. Запустимо автобусний маршрут і будемо возити дітей на заняття». Це коштує великих грошей - близько 30 мільйонів євро. Зате ті самі шість полів у центрі можуть коштувати 60 мільйонів. І клуби погоджуються на переїзд - вони від цього тільки вигадують. Ось чому в наші дні нерідко можна побачити на околицях середніх за розмірами голландських міст величезні сучасні футбольні комплекси.

• Чи платять батьки за те, що їх дитина займається футболом?

• Так, але невелику суму - приблизно 100 євро на рік. Вікові групи - кожна по два роки - маркуються літерами від «F» до «A». У кожній, як ми пам'ятаємо, сім - вісім осіб. Деякі клуби сортують дітей залежно від рівня їх підготовки - наприклад, найсильніша група молодшого віку називається «F1». Інші клуби перемішують учнів. Тут немає єдиного підходу. До речі, діти в різних клубах теж дуже різні. На півночі, як правило, з ними немає жодних проблем - вони ввічливі, виховані, все добре сприймають. А у великих містах - Амстердамі, Роттердамі - з хлопцями буває чимало проблем. Нові хлопці - хлопчики і дівчатка - приходять в клуб постійно. Два роки займаються на початковому рівні, а потім переходять на рівень «Е» - для восьми - десятирічних . Потім йдуть «D» - для дітей 10-12 років, «С» - 12-14 років, «В» - 14-16. Нарешті, вищий рівень підготовки - «А», для 16 -18 -річних футболістів. Кількість команд у кожній віковій групі поступово зменшується. Якщо в клубі починали з восьми груп, до 12 років залишається шість, а в старшій групі - вже тільки чотири. Ця система досить складна, але вона дозволяє поступово проводити відбір найсильніших. Оскільки в Голландії мало хто з хлопців не хоче займатися футболом, в клуби їх приходить дуже багато. Кілька років вони всі займаються із задоволенням, але поступово деякі припиняють працювати, відбувається відсів. До 12 років кожна дитина ще мріє вирости до гравця «Аякса» і національної збірної. Навіть якщо толком не вміє грати у футбол. А ось в 13-14 він починає більш реалістично ставитися до життя і оцінювати свої здібності. До того ж у багатьох з'являються подруги. А хтось віддає перевагу перейти в інші види спорту - наприклад, в плавання. «До 12 років кожна дитина мріє вирости в гравця «Аякса» і національної збірної, навіть якщо толком не вміє грати у футбол»

• Або встати на ковзани.

• Так, або на ковзани... Ті ж, хто доросте в клубі до 18 років, можуть виступати в дорослих командах, які виступають в аматорських лігах, поділених на декілька дивізіонів. А такі команди є у кожного з 4000 клубів, причому у деяких може бути до 18 команд! І як ви думаєте, чим вони всі займаються, зігравши свої матчі у вихідні дні? Всі разом ідуть в свій бар і проводять там якийсь час. Іноді випивають при цьому багато пива. А значить, клубна каса справно поповнюється. Дорослі гравці тим самим дають кошти для розвитку дитячо-юнацького футболу. І місцева влада теж щаслива, тому що люди ведуть рухливий спосіб життя, беруть участь у спільній діяльності. Хоча, звичайно, не дуже добре, що вони вживають алкоголь.

• Чи є шанс у старших хлопців зіграти за дорослі команди свого клубу?

• Так, причому кращі з них можуть потрапити навіть у першу команду. Тут вони можуть проявити свої здібності і бути поміченими скаутами. Головне для кожного - це серйозно ставитися до футболу і багато працювати. Між іншим, на матчі першої аматорської ліги часто приходять по дві-три тисячі глядачів. Багато з них - це ті, хто відіграв у молодших за рангом командах того ж клубу, і прийшов подивитися, як грають «старші». Для дітей, починаючи з шести-восьми років, також проводяться свої змагання. Їх організовують регіональні відділення Королівського футбольного союзу. Їх, нагадаю, шість. До речі, ця система була прийнята саме в той час, коли я працював у федерації. Десять відсотків від сум, отриманих за навчання з батьків, клуби переводять Королівському футбольному союзу. На ці кошти, в тому числі, він і існує. З них виділяються гроші на зарплату 30-35 штатних співробітників регіональних відділень, які якраз і займаються організацією футбольного процесу. Ці відділення працюють в тісному контакті зі штаб-квартирою футбольного союзу, і, по суті, виходить в хорошому сенсі замкнуте коло: чим краще грає голландська збірна - тим більше дітей хочуть займатися футболом і приходять у клуби. Ширше стають можливості для селекції - більше хороших гравців отримує збірна країни, виступає ще сильніше - і так далі. А ті хлопці, які у великих гравців не виростають або навіть припиняють заняття, все одно продовжують любити футбол і будуть ходити на матчі. Тому стадіони весь час заповнюються.

• Чи вистачає тренерів в дитячому футболі?

• Припустимо, хлопчик живе в Гауді, він займається в клубі «Олімпія», причому на полі виглядає непогано. І таких, як він, набирається ще кілька десятків. Керівництво клубу звертається до батьків з питанням: чи не бажає хтось із них проводити тренування? Заняття - двічі на тиждень, у вечірній час. І тоді батько нашого хлопчика каже: я згоден, можу попрацювати у вівторок і четвер з шести до семи вечора з групами «F1» і «F2» одночасно. З восьмої ранку до п'ятої вечора він буде на основній роботі, і у нього ще залишиться час зайти додому перекусити. Всього груп у цьому віці вісім, так що потрібно чотири тренери. І в наступних вікових групах теж. Залучити їх для маленьких клубів може виявитися проблемою. Але у клубу, як ми пам'ятаємо, все-таки є певні доходи, і тим батькам, які працюють з хлопцями, виплачують на рік близько тисячу євро. Є, правда, безліч клубів, які платити не в змозі, і там батьки працюють просто з почуття соціальної відповідальності. Чи тому , що вважають цей клуб своїм, вболівають за нього або грали за нього колись. Вони відчувають себе членами цього клубу.

• Але ж тренерів-добровольців спочатку самих потрібно навчити!

• Звичайно, і для цього в кожному регіональному відділенні футбольного союзу організовані тренерські курси. На них викладають стандартну програму занять для кожної вікової групи, розроблену департаментом розвитку. Зокрема, над програмою для шести - восьмирічних футболістів працював ваш покірний слуга. І ось ми збираємо тренерів в групи по 20 чоловік і проводимо заняття, наприклад, кожну п'ятницю. 20 разів по три години. І виходить, що людина, прийшовши до клубу в якості добровольця, стає справжнім тренером. Навчання коштує 500 євро, і, природно, ці гроші надає клуб. Причому робить це охоче, оскільки отримує в своє розпорядження ліцензованого спеціаліста. Надалі тренер може знову прослухати курс і отримати можливість роботи з іншими віковими групами. Якщо ви довго і добре грали за «Аякс» і вам виповнилося 38 років, керівництво клубу запитує, чи не хочете ви потренувати дітей. У кожному з шести районів ми свого часу набрали по п'ять інструкторів, які ведуть тренерські курси. Причому не централізовано, а в різних містах свого району. Ці інструктори - їх 30 чоловік на всю країну - отримують зарплату. Але викладання - це тільки третя частина їх роботи. Ще одна третина - це виконання скаутських функцій. Починаючи з десяти років, вже у всіх аматорських клубах відбирають найсильніших гравців, виділяючи їх в першу команду свого віку. І ось на їхні матчі вже ходять регіональні інструктори, переглядаючи і відбираючи до 80 кращих хлопців свого району. Тому що третя і остання частина їх роботи - це тренувати збірні команди районів. Такі команди збираються щопонеділка, граючи між собою - десять-дванадцять разів на рік. Ми називаємо це «Юнацьким голландським планом». Природно, у кожного інструктора є помічники, чотири-п'ять осіб, тому що поодинці ніхто не в змозі охопити такий обсяг. Так побудована у нас система селекції, і я міг би розповідати про неї годинами. Але зупинимося краще ось на чому. У кожному з шести районів є «великі» клуби. І вони, природно, не залишаються осторонь. Їх представники обов'язково присутні на тренуваннях і матчах регіональних збірних. Причому можуть забратися і в сусідній район, тут є свого роду змагання. Кращих з кращих юних футболістів скаут зазначає, розпитує про них тренерів та батьків, а потім доповідає в селекційну службу професійного клубу. Та, у свою чергу, звертається з офіційним листом в аматорський клуб і просить дозволити юному гравцеві провести п'ять тренувань в академії. Про це ставлять до відома батьків. Батьки кажуть дитині: «Уявляєш, тобою зацікавився «Аякс»! Дитина нестямі від щастя, але батько охолоджує його запал: «Не треба так сильно радіти, це будуть всього лише п'ять тренувань!» І ось по вівторках хлопчик їздить займатися в академію «Аякса», а через п'ять тижнів йому кажуть: «Пробач, хлопець»... Або , навпаки: «Все чудово, можеш за нас грати». Теоретично, можна було б поширити цю систему на самі ранні вікові групи, але там занадто багато дітей, тому справжня селекція починається саме з десяти років.

• Як будується робота професійної академії?

• У кожній віковій групі - по 18 хлопців. І якщо в клуб запрошують нового гравця, когось доводиться відраховувати - тому що новачок сильніше його. Якщо по закінченні часу знайдуть когось ще, і цього хлопчика можуть теж відправити геть. Тоді він повернеться в своє рідне аматорський клуб і знову буде за нього виступати. У підсумку той же «Аякс» у своїй команді 18-річних збирає всіх найкращих футболістів з усієї країни.

• А як набирають тренерів в академії?

• Якщо ви грали за «Аякс», грали довго і добре, і вам виповнилося 38 років, керівництво клубу запитує, чи не хочете ви тренувати дітей. Рональд де Бур, наприклад, почав з групи 12-річних хлопчаків. Природно, він також пройшов навчання на курсах. Подібно йому, іншим відомим гравцям «Аякса» теж пропонують роботу. І все це приносить свої плоди: випускники амстердамської академії виступають в найсильніших європейських клубах. А ті колишні футболісти, які починали тренерську кар'єру, працюючи з дітьми, поступово зростають і переходять на більш високий рівень. Але як правило, тренерам у Нідерландах починати доводиться з аматорських клубів, і тільки відомі гравці користуються свого роду привілеєм.

Від себе додам, що для змін в українському футболі потрібні зміни в суспільстві. Швидко їх не буде. Поки що футбол в Україні є забавкою олігархів. Вони вкладують кошти у розвиток бразильського, аргентинського і африканського футболу. Теперішнє керівництво Федерації футболу України про масштабні проекти не думає, базису створенного попередниками поки достатньо для безбідного існування. Розробкою дієвої програми розвитку дитячого футболу наврядчи хто займається. У ФФУ торжествує лозунг: «Більше олігархів – добрих і різних».

Творити це складна справа, паразитами легше бути. Але давайте спробуємо щось змінити. На даному ресурсі достатньо людей які мають необхідні знання, досвід і в яких є бажання до творчості. Пропоную створити нашу уболівальницьку програму розвитку українського дитячого футболу. Розумію що справа кропітка, що важко об’єднати людей з різними поглядами та отримати від цього позитивний результат. Але немає нічого неможливого.

На першому етапі пропоную провести дослідницьку роботу щодо стану справ в дитячому футболі в кожному регіоні України. Думаю, що у багатьох є інформація про дитячо-юнацькі школи рідних міст та селищ, кількість дітей що займається футболом, методику навчання, кваліфікацію тренерів, матеріальну базу. Кожен може дослідити кількість дитячих команд його рідної області, що приймають участь у змаганнях Дитячо - юнацької футбольної ліги, а також назвати міста, які мають базу і ресурси, але не приймають участь у цих змаганнях.

Давайте проведемо суспільний моніторинг роботи обласних федерацій футболу, оцінемо роботу з організації проведення дитячих турнірів, створення умов для заняття футболом. Розпочати можна з оцінки інформації, що опублікована на сайтах обласних федерацій футболу.

По мірі накопичення інформації можна буде робити висновки про якісні та кількісні показники розвитку дитячого футболу для кожної області нашої країни. Після чого можна перейти до другого етапу створення програми – розробки пропозицій.

Небайдужих уболівальників прошу поділитися своїм поглядом на дану пропозицію і дитячій футбол України взагалі у коментарах до данного блогу.