Повернення Лобановського. Частина перша. Буремні дев’яності.

Цією статтею я розпочинаю цикл нарисів про перевтілення «Динамо» з посередньої команди кризового регіону до одного з лідерів європейського футболу в середині 90-х років минулого століття. Вважаємо, що запропоновані матеріали будуть цікавими як шанувальникам футболу, котрі пережили ці дивовижні роки підйому «Динамо», так і поколінню юних уболівальників.

Матеріали друкувалися на сайті 1927.kiev.ua.

Дев’яності роки минулого століття принесли з собою нелегкі випробування для громадян України. Імперія розвалилася і залишила непідготовлених людей сам-на-сам з проблемами, від вирішення яких залежало їх виживання.

Нелегкі часи переживав і футбол. Рівень чемпіонату України був низьким. Більшість клубів потерпало від відсутності належного рівня фінансування. У той же час, після приходу до керівництва Григорія Суркіса, київське «Динамо» стало поступово демонструвати динаміку прогресу.

У 1994 році кияни під керівництвом Йожефа Сабо потрапили до групового турніру розіграшу Ліги чемпіонів. Здобули в тому турнірі лише одну перемогу, але яку! У Києві при заповненому «Олімпійському» в драматичному матчі (у ході зустрічі кияни поступалися з рахунком 0:2) був битий «вічний ворог» – московський «Спартак».

1994 рік. Матч Ліги чемпіонів. "Динамо – Спартак 3:2

Той турнір Ліги чемпіонів явив світу цілу когорту вихованців київської футбольної школи: 19-річних Шовковського і Ващука, 18-річного Шевченка. Вирішальний м’яч у переможному матчі зі «Спартаком» провів юний Сергій Ребров, який перейшов до «Динамо» з Донецька. Лідерами колективу були вже досвідчені Олег Лужний і Віктор Леоненко. Останній – головна зірка чемпіонату України того часу. Його тричі поспіль визнавали кращим гравцем України.

Узимку 1995-го кияни уклали контракти з лідерами «Дніпра» – Максимовим, Коноваловим, Похлебаєвим, Беженаром, запросили з Росії Юрія Калітвінцева. Йожефа Сабо на тренерському містку змінив Володимир Онищенко. Але в уславленого форварда 70-х не вийшло безпроблемно ввести в гру «Динамо» новачків. Першість кияни завершили на чолі з Миколою Павловим, що прийшов разом із гравцями з Дніпропетровська. У літнє міжсезоння команду знову очолив Йожеф Сабо.

У сезоні 1995/96 років динамівці знову вийшли в груповий етап Ліги чемпіонів. Перший матч турніру з грецьким «Панатінаікосом», виграний киянами з рахунком 1:0, засвідчив, що в команди непогані перспективи у боротьбі за вихід в плей-офф. Але через день після матчу українські вболівальники отримали шокуючу звістку про спробу підкупу іспанського арбітра Лопеса Ньєто. У результаті команду зняли з розіграшу Ліги чемпіонів і відлучили від єврокубків на три роки.

1995 рік. Матч Ліги чемпіонів. "Динамо" (Київ) – "Панатінаікос" 1:0

Керівництво клубу приклало титанічних зусиль для повернення в єврокубки. В УЄФА пішли киянам назустріч і допустили команду до розіграшу Ліги чемпіонів 1996/97 років. Важливу роль у пом’якшенні покарання відіграв перший Президент незалежної України Леонід Макарович Кравчук.

Уболівальники «Динамо» з нетерпінням очікували початку єврокубкого сезону 1996/97 років. Узимку динамівці виграли Кубок Співдружності, перемігши у фіналі чемпіона Росії «Аланію», головним тренером якої був Валерій Газзаєв. У Києві сформувався непоганий колектив, молоді футболісти «Динамо» вже здобули досвід, змужніли; Лужний, Калітвінцев, Леоненко, Максимов, Похлебаєв, Беженар були в оптимальному для футболістів віці. Команду поповнили кращі гравці Білорусії – Хацкевич і Белькевич. Уболівальники чекали перемог.

Фінал Кубка Співдружності-1996. "Динамо" - "Аланія" 1:0

У кваліфікації до Ліги чемпіонів жеребкуванням визначено в суперники киянам віденський «Рапід». Усі були впевнені в подоланні австрійського бар’єра. У підсумку кияни поступилися супернику без шансів: 0:2 – на виїзді, 2:4 – удома. Пропоную переглянути фрагменти домашнього матчу.

1996 рік. Кваліфікація Ліги чемпіонів. "Динамо – Рапід" 2:4

Виступ у Кубку УЄФА підопічних Сабо також не був вражаючим. Динамівці поступилися швейцарському «Ксамаксу» за сумою двох матчів: 0:0 – у Києві, 1:2 – у Невшателі.

Розчаруванню вболівальників не було меж. Чи не єдина віддушина в тяжких умов життя 90-х – футбол також не приносив радості. Маючи непоганих футболістів, Сабо так і не вдалося створити конкурентноздатну команду. Почався регрес якості гри порівняно з минулими роками. У таких умовах повернення Лобановського з Кувейту було оптимальним рішенням.

Продовження опублікую завтра 09.01.2014 р.