Чемпіонат світу-2006. Унікальний рекорд неперевершеного Олександра Шовковського

Скоро настане чемпіонат світу з футболу 2014 року в Бразилії. Скільки рекордів встановлено на таких всепланетарних змаганнях – десятки. І приємно, що один з них, причому унікальний, належить воротарю української збірної Олександру Шовковському. Встановив він цей рекорд вісім років тому, на чемпіонаті світу 2006 року, який проходи в Німеччині.

Про це й піде мова. Як відомо, збірна України вперше в своїй історії пробилася в фінальну частину чемпіонату світу, посівши в своїй групі перше місце. А суперники були ох які непрості – діючі чемпіони Європи - греки, «бронзові» призери чемпіонату світу-2002 – турки, непередбачувані албанці з грузинами, загадкові тоді казахи і завжди потужна Данія. Незважаючи на розгромну поразку в стартовому поєдинку на Мундіалі від Іспанії – 0:4, Україна змогла зібратися, перемогла далі Саудівську Аравію – 4:0 з Тунісом – 1:0, посіла друге місце в групі Н і вийшла в 1/8 фіналу на Швейцарію. 90 хвилин боротьби переможця не виявили – 0:0. В додатковий час нічого суттєвого не сталося. Обидві команди були дуже обережними в своїх діях і більше намагалися не пропустити, ніж забити. Отже, серія післяматчевих пенальті. Вперше на чемпіонаті світу в Німеччині. Олег Блохін щось там вказує своїм підопічним. Звичайно, дуже хвилюється. Першим підходить до м’яча капітан команди Андрій Шевченко. Тут все зрозуміло. Він, як лідер збірної України, повинен своїм прикладом надихнути партнерів на подальші звершення. Андрій встановлює м’яч, неспішно відходить для розбігу. В цей час вся українська команда стоїть в центрі поля, обнявши друг друга за плечі. У всіх українських вболівальників в очікуванні першого удару в серії після матчевих пеналів серце вискакує з грудей. Свисток судді, Шева розганяється, б’є в лівий від себе кут – голкіпер збірної Швейцарії Цубербюлер відбиває м’яч! Андрій від розпачу хапається за голову. В той момент мільйони українських вболівальників слали прокляття на його голову і думали, що все, приплили! Але ж забулися, що в нашій команді голкіпер – це спец по відбиттю пенальті! Скільки їх в своєму житті парирував Шовковський – десятки! І ось тепер вся надія України була тільки на нього. Ми віримо в тебе, Сашко! Виручи! Шовковський зайшов в рамку воріт, постукав обидві стійки своїми бутсами і став по центру. В цей час до м’яча підходить Марко Штреллер, граючи язиком в роті. Видно, що дуже хвилюється хлопець. Швейцарець попериминався з ноги на ногу на місці, бере розгін, удар в той же лівий кут – Шовковський бере м’яч намертво! Молодець, Сашко, ми в тебе вірили і ти виправдав наші сподівання! Ось од би тепер ще хоч разочок! Але для цього потрібно самим хоч раз забити. Хто ж розпочне гольовий відлік? А в цей час на Штреллера шкода дивитися. Він не може зрозуміти, як же так? Як це він не зміг забити? Шовковський бере намертво пенальті від Марко Штреллера. До м’яча підходить герой останнього молодіжного чемпіонату, де наші хлопці стали другими, Європи молода надія українського футболу перспективний Артем Мілевський. Чи не заважка буде для нього така велика відповідальність? В виразі обличчя українця білоруського походження читається злість і впевненість в собі. Він без зайвих сентиментів набирає розгін, як то кажуть, на мільйон, Цубербюлер в очікуванні потужного удару кидається в правий від себе кут, а Мілевський легко так підсікає м’яч по центру воріт. Такий самий гол забив Антонін Паненка в фіналі чемпіонату Європи 1976 року збірній ФРН, який зробив Чехословаччину найсильнішою командою континенту. Тепер ось Мілевський повторив подвиг Паненки, а заодно і повторив те саме, що він зробив на молодіжному чемпіонаті Європи в півфіналі з Сербією і Чорногрією. Але чи принесе ним забитий пенальті врешті решт сумарну перемогу? Побачимо! Артем відзначив забитий ним гол досить своєрідно, приложивши до своїх вуст вказівний палець, неначе говорячи: «Тихіше, панове, тихіше!». В цей час спортивний коментатор телеканалу Інтер приголомшено говорить: «Звідки стільки холоднокровності?». А й справді, звідки в такому молодому віці, коли кров гаряча і завжди хочеться чогось такого, запального… Шовковський знову «перевіряє» своїми бутсами стійки воріт. А до одинадцятиметрової позначки виходить Транквілло Барнетта. Ба-бах! Поперечина! Оце так-так! Це добре, панове! Дуже добре! Причому удар був такої страшенної сили, що на повторі видно, як поперечина дрижить! Як би м’яч влучив в сітку воріт, то розірвав би її без питань! Але як би, та од би, в одному місці виросли б гриби! А так після двох ударів Україна веде – 1:0. Показують радість українських вболівальників на трибунах, а коментатор на всю країну повідав: «У мене зараз зупиниться серце!». Гадаю, в мільйонів вболівальників також. Тільки от питання, від чого. Від розчарування, чи від радості? Виходить бити знаний пенальтіст, Сергій Ребров. Він вже напевно в сотий раз впевнено встановлює м’яч на центр одинадцятиметрової позначки, розгін, сильний удар по центру, Цубербюлер знову валиться вправо від себе – 2:0! Молодець, Сергію! Молодець! В лавах української «стінки» в центрі поля пожвавлення. Ми ведемо!

Шовковський знову обстукує стійки воріт, а в цей час м’яч з рук арбітра приймає Рікардо Кабаньяс, який повинен виконати третій удар збірної Швейцарії. Наш голкіпер подивився по кутам воріт, видихнув і став паном Увага! Кабаньяс набрав розгін, удар – Шовковський валився в лівий від себе кут, але не стрибав, і м’яч від колін Олександра відлітає далеко в поле! Ну, Сашко! Ну, просто немає слів від радості! Так відбити також потрібно вміти! Це не те що везіння, це досвід, накопичений роками!

Вирішальний пеналь виходить пробивати київський динамівець Олег Гусєв. Вся Україна завмерла в очікуванні. Доки Олег ніс в руках м’яч, що був далеко відскочив в поле після того, як його відбив Шовковський, доки встановлював на одинадцятиметрову позначку, доки відходи для розгону – вся єдина Україна, як один, молилася: «Забий! Забий!! Забий!!!». Ці слова бухали, як удари серця. А саме серце від перенапруження гепало в вухах, як той молот по наковальні – геп, геп, геп. І з кожним ударом все сильніше і сильніше. У Олега Гусєва на обличчі читається суцільне зосередження. Адже зараз від точності його удару залежить вся подальша доля збірної України на чемпіонаті світу. Адже якщо не забити, то можна в кінці кінців пролетіти. А потім хто зна, коли ще на Мундіаль Україна поїде? Але погані думки геть пішли! Розбіг, удар в лівий кут, Цубербюлер кидається в правий – Го-о-о-о- о-ол!!! Ми в чвертьфіналі! Гусєв мчить по полю, розставивши руки, як орел парить в небі, розправивши крила. Зараз він герой! Його удар виявився вирішальним! За ним летить вся команда! Наші футбольні козаки, як звичайні пацани, обіймаються на полі, скакають на місці, і знову обіймаються! «Боже мій, я не вірю своїм очам! – шаленіє спортивний коментатор Інтеру, - Я не вірю своїм очам! Збірна України вперше в історії потрапивши у фінальну стадію чемпіонату світу досягає ¼ фіналу! Олександр Шовковський! Олександр Шовковський – герой цього матчу! Андрій Гусін без сил лежить в центрі поля. Хлопці, злізьте з Шовковського, ви його задавите!». В цей час на Олександрі утворилася купа- мала чи не зі всієї команди. А як же інакше? Шовковський – герой! Мало того, він добився такого результату, який повторити можливо, а побити – ніколи! Ні одного пропущеного голу в серії післяматчевих пенальті! До речі, і Швейцарія встановила рекорд – команда вибула зі змагань, не пропустивши в ігровий час ні одного м’яча! Ну що ж, буває і таке! Купа-мала на Шовковському. Адже точно могли й задавити на радощах! Радість на всіх одна. Шовковського «задушили» в гарячих своїх обіймах два Андрія, Воронін (спиною) і Шевченко. Качай Блохіна! Спасибі, Вам, Олеже Володимировичу, від усього українського народу, що зліпили таку боєспособну команду!

Признаюся, відразу, як Гусєв забив гол, пішов в місцеву кав’ярню і на радощах напився з такими ж, як і я, футбольними вболівальниками, які були просто в захваті від перемоги наших хлопців. Підозрюю, що моєму прикладу послідували сотні тисяч чоловіків по всій Україні, навіть незважаючи на протести своїх «других половинок». Що нам скандали, які влаштують дружини вранці по поверненні додому. То все пил по зрівнянні з тим, що вчинила збірна України – вийшла в чвертьфінал чемпіонату світу! Першою серед країн колишнього СРСР! Та й самій збірній Союзу це в останній раз вдавалося в далекому 1982 році, коли грали в чвертьфінальній групі з трьох команд. Так що, Слава Україні! Спасибі вам, футболісти національної збірної! Спасибі Вам, Олег Блохін, що зміг зліпити таку боєспособну команду! Спасибі вам, хлопці, всі, хто пробивав пенальті! І окреме Спасибі і поклін до самої землі тобі, Олександр Шовковський! За твою майстерність! За твою незворушність! За твою холоднокровність! За те, що зміг взяти два пеналя! Спа-Си- Бі!!! Олександр Шовковський – Герой!!! Витримка з ще незавершеного об’ємного матеріалу. 4 квітня 2014. Матеріал із авторського сайту на http://moyfootball.ru/?p=1415