Біженці зі Сходу: Вовки в овечій шкурі чи "бідні родичі"?

Гостинність хазяїв з Центральних та Західних регіонів України, які приймають переселенців зі Сходу, часом обертається проти них

Днями у соціальній мережі "Фейсбук" розповсюдили вражаючі фотографії будинку після двомісячного проживання біженців зі Слов’янська. Приміщення вражає шокуючим безладом у шафах, кімнатах, але остаточно приголомшує тим, що біженці не посоромилися використовувати в туалеті сторінки з книг хазяїна.

"Біженці зі Слов'янська, які жили в моєму будинку пограбували мене. Забраний одяг, взуття, меблі, постіль ... Книги, сімейні фото скинуті на підлогу в гаражі. Книги в книжковій шафі перевернуті дивним чином - корінцями вниз (?). Украдена машина, причіп. Двір та город заросли травою. Так повинні поводитися біженці??? Ці люди спочатку завели в своє місто (Слов'янськ) бойовиків, потім лягали під гусениці українських танків, потім їх почали бомбити, а потім вони оселилися у мене в будинку і обікрали його", - поскаржився Євген Шаповалов, власник будинку на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Бідні біженці

Звісно, така чорна невдячність щодо гостинних хазяїв вражає, але може бути не найгіршим варіантом. Зокрема деякі біженці, не зважаючи на мир, спокій та дах над головою, які вони отримують у Центральних та Західних регіонах, не змінюють своїх сепаратистських переконань.

Наприклад, Валерія Ібічева, яка приїхала з Горлівки до родичів на Полтавщині, не приховує підтримки терористів на Сході.

"Українці не люблять ДНР, ЛНР, тому що вони російськомовні. Якщо вони вирішили відокремитися, то чому б ні? Відпустіть їх, нехай собі живуть", - розмірковує дівчина.

Якщо ж Ібічева лише мирно озвучує свої сепаратистські переконання, то деякі переселенці вживають активних дій, аби змусити місцеве населення змінити проукраїнське мислення.

Так, минулого тижня у Полтаві невідомі вандали облили фарбою пам’ятник Небесної сотні. А 23 липня у Черкасах хтось познущався над монументом загиблих на Майдані. Місцеві мешканці припускають, що за цими актами вандалізму стоять переселенці.

Однак, якщо у перших двох випадках, провину біженців треба довести, то ініціатори бійки на грунті російсько-українських стосунків в Оржиці, селищі міського типу на Полтавщині, яка сталася півтора тижня тому, добре відомі.

Так, за словами мешканців селища, спочатку біженці зі Сходу розмахували російськими прапорами та прославляли Путіна на оржицькому стадіоні, а згодом влаштували бійку в одному з місцевих кафе.

"Вони кричали Путін наш президент, допоки не приїхала адміністрація. І їх тоді розігнали", - пригадує скандальний інцидент Олександр Отрижко, мешканець Оржиці

Крім того, деякі біженці, стверджує Вадим Шульга, мешканець Оржиці, геть не хочуть працювати і обурюються через те, що їх змусили прибирати в парку чи виконувати інші громадські роботи.

Мовляв, вони мають право на безкоштовні квартири і безкоштовне утримання. Крім того, деякі з них приїхали, аби прозондувати грунт на майбутнє.

"Щоб у будь-який зручний момент для Росії вони могли пустити тут своє коріння. Людям раз дали зрозуміти, що це не Лугандон. Але вони все одно думають, що для них терористи це все, а ми для них ніхто", - зізнається Шульга.

Моя хата не з краю

У свою чергу місцева влада намагається не виносити сміття з хати. Віктор Симоненко, голова селищної ради Оржиці, спростовує сепаратистські настрої серед переселенців. За його словами, такі неправдиві чутки розповсюджують "неадекватні" люди, які хочуть дестабілізувати ситуацію і домогтися ще більших провокацій. Насправді ж, за його словами, ситуація у селищі спокійна та стабільна.

Між тим, в Оржиці знайшли прихисток 13 біженців з Луганська, яких розмістили у спеціально обладнаному приміщені лікарні. При цьому гроші на ремонт, а також на триразове харчування гостей зі Сходу дають місцеві виробники та звичайні мешканці з власної кишені.

Крім того, більше сотні переселенців зі Сходу в Оржиці розмістилися у родичів і поки ще не збираються повертатися додому.

На щастя, більшість місцевих мешканців Оржиці, не поділяють переконання деяких "проросійських гостей" і поки що у селищі більше нема прикрих інцендентів.

"Але якщо буде треба, то я готовий робити все, аби зберігти мир та спокій", - зізнається Вадим Шульга, мешканець Оржиці.

http://espreso.tv/article/2014/08/06/vovky_u_shkuri_yahnyat_chy_hosti_zi_skhodu

Автор: (dima739)

Статус: Наставник (2051 комментарий)

Подписчиков: 29

7 комментариев
Лучший комментарий
  • Игорь -(iceef) - Старожил
    06.08.2014 12:27
    Додам до вашого посту ще одну історію яку мені розповіла дружина. Сім'я приютила біженців зі сходу. Жінку із дочкою 16-17 років. Здались нормальними людьми. Власне вони їх кормили і часом допомагали з речами та із іншими проблемами. Також давали користуватись своїм комп'ютером та інтернетом. Якось так звані біжанці пішли на прогулянку і дочка не вимкнула комп і залишила відкритою свою переписку вконтакті. В тій переписці вона писала своєму другові наступне: "Нам тут такие Лохи попались. Нашару жрачка и шмотки...". В результаті чого, коли вони повернулись назад і на порозі їх чекали зібрані речі. На питання чому так їм показали переписку і тут же виставили за двері.

    Розкажу вам ще одну історію. Яку я знаю не зі спорченого телефону а власне від близьких людей. До родичів моєї дружини напросилась рідня із Красноармійська. Моя дружина доречі в той час жила разом з ними у тих самих родичів. Спочатку все було нормально. Ніхто намагався ніяких тем не зачипать. Вони намагались щось допомагать по господарству. Ну а далі сіли на голову. Те що їжу вже самі не купували можна подумать, шо гроші закінчились, але от поприбирать за собою на кухні їм ніхто не заважав. Та вони і це перестали робить. Через декілька тижнів дядько дружини якось зайшов в хату і пожалівся, що збили вертоліт. А одна з них тут же заявила, що так їм і треба. О тут вже ідилія і закінчилась. Сварились до опівночі. Через тиждень вони десь поїхали, а хазяїва з полегшенням зітхнули.

    P.S. Наше сприйняття світу відбувається через власні спостереження. В моєму особистому досвіді вони лише негативні і тому всіх так званих біжанців я сприймаю через призму отаких історій і розглядаю їх як лицемірних істот, які заслужили те що отримали. Хоча звичайно хочеться вірить, що не всі такі.
    • 5
Комментировать