А найбільше мене цікавить, як зараз почувається Бацька. Адже з відсталої заповідної есересерії його Білорусь для десятків мільйонів росіян тепер перетворюється на "нашу Європу", територію, де можна буде скуштувати кока-коли й сходити в справжній макдональдс. Тисячі унилих човників-фарцовщиків контрабандою тягтимуть через лісисті кордони відра з ликом та сирою нафтою, кедрові шишки, рєпу, брюкву, ікони Сталіна й бюстики Путіна, і, сплавивши це все пихатим білоруським бюргерам за пару засмальцьованих "зайчиків", труситимуться в автобусі на кордоні над зашитим в труселя шматочком рокфору чи пармської шинки...
А, від'їхавши від пункту пропуску метрів 100, неодмінно озиратимуться, вимахуватимуть кулачками в бік прикордонників, кордону та всієї Білорусі та з ненавистю цідитимуть: "Ууу, бульбаши єб..ниє! Ууу, падстілкі амєріканскіє!" (Юрко Космина)