У цей день його рідні, друзі, товариші, знайомі і просто ті, хто знав або чув про цю Людину, незмінно зберуться на Лісовому кладовищі - будуть згадувати його - Великого Капітана київського "Динамо" Віктора Михайловича К О Л О Т О В А.
Адже йому сьогодні виповнилося б 66 років...
Замість привітань - спогади... Світлі спогади про надзвичайну Людину.
Ми пам"ятаємо, Вікторе Михайловичу!
Вспоминайте меня, когда больше не будет меня —
Рядом с вами, поверьте, ни славы, ни денег не надо,
Но когда я уйду, как уходит пора листопада,
Вспоминайте меня, я прошу, вспоминайте меня.
На заречном лугу тонкий месяц заснул на стогу,
Рыба сонно плеснула, звезда отдаленно блеснула,
И укрывшись туманом, река потаенно вздохнула,
Вздохнула, вздохнула, вздохнула
И закат загорелся на темном ее берегу.
Пусть в душе защемит от мерцанья ночного огня,
Пусть любовь и печаль на мгновение в вас встрепенутся —
Может быть, только так и смогу я на Землю вернуться,
Вспоминайте меня, я прошу, вспоминайте меня.
Вспоминайте меня,
Вспоминайте меня,
Вспоминайте меня,
Вспоминайте меня...
(Елизавета Стюарт)
https://www.youtube.com/watch?v=6SV_fN7OdV8
учетная запись этого пользователя была удалена
Помним. Мы,болельщики.
А футболных функционеров и "акул пера ",устроившим Виктору травлю и доведших его до инфаркта, пусть мучает совесть, хотя врядли у этих чинуш она есть...
Лесное кладбище...
На Байковом для легенды места не нашлось...
учетная запись этого пользователя была удалена
учетная запись этого пользователя была удалена
Був іще один цікавий випадок зі мною. Я вже навіть не вважаю такі випадки випадковістю, даруйте за тавтологію.))
Одного разу на стадіоні "Динамо" підійшов до мене чоловік років 50-60-ти і каже: "Я вас знаю, часто бачу на Нивках, у вас мабуть син грає у школі "Динамо"..." Я не стала його розчаровувати, сказала лиш, що, скоріш за все, то була не я і він бачив мене хіба що на стадіоні... Але розговорилися. Чоловік виявився єдиноутробним (по матері) братом Віктора Михайловича Колотова... Володимир Михайлович Лісіцин.
Ми ще довго говорили про футбол, про Віктора Михайловича, про відомі невідомості... ))
Я до сих пір думаю, чому він підійшов саме до мене..?
от времени стерлись давно ..."(с)
А от те , що одні тротуари топтали -- то приємно !
на кладовищах Києва все частіше схиляю голову над могилами не родичів - ні ! та якось рідних вже
мені людей . Ми пам"ятаємо тебе , Віктор Колотов !..